Він важко зітхнув:
— Мені наказано вас завербувати.
— Куди?
— В агенти Безпеки.
— Не вийде.
— Ну, що вам, важко! — почав канючити він. — Ніхто не знатиме, це ніде і ніяк не буде зафіксовано.
— Тоді — навіщо? Просто, скажи, що було, та й по всьому.
— Міністру потрібен звіт про стан справ у східних кантонах, з незалежних джерел.
— А я тут при чому?
— Ви поїдете в Ґілад, а це як раз там.
А ну, а ну…
— Мені не сказали, куди я поїду.
Його лицем пройшла дивна судома, я так зрозумів, це він пробував повести бровою.
— Фелістер чекає повідомлення зі штабу НЗАМПІС, що вони готові вас прийняти. Оскільки прямого зв’язку з ними нема, це може зайняти якийсь час.
!!! Це ж скільки я буду туди добиратися? Строк-то у договору не обмежений, а екзамени — в серпні.
— Прискориш?
— Прикладу зусилля.
Взагалі-то мати знайомства в столиці дуже корисно, а відносини підлеглості чорних працюють надійніше, ніж людська дружба. З мінімумом зусиль Ларкес проти мене не піде (характер в такому віці міняти пізно), і буде в мене своя людина в міністерстві…
— Можна подумати, як тобі допомогти, — пом’якшив свій тон я. — Сильно дістали?
— Я не займався агентурною роботою, — знову смикнувся Ларкес, — я — аналітик. Вони думають там, що якщо координатор, то все робив сам.
Я прикинув плюси і мінуси затіяного, мороку з писаниною, корисність Ларкеса як такого і оголосив підсумок:
— За просто так не згоден.
— Скільки? — зітхнув колишній координатор.
— Гроші пофіг! Відпрацюєш натурою.
Ларкес замислено поплямкав губами (треба розуміти, це він так насупився):
— З цього місця — з подробицями.
— Мого дядька вбили, та і мене намагалися вбити. В Краухарді такого не прощають! Є в столиці одна людина, вона повинна щось знати про цю справу. Допоможеш знайти — буде тобі звіт про Аранген.
— Конкретніше, що сталося?
Звичайній людині я би не розповів, і навіть білому — остерігався би, але молодший чорний — інша справа. Ієрархія — це святе, під старших у нас копати не заведено, напевне, тому, що дуелі чаклунів надто часто закінчуються смертю — надто хитрозаді швидко вимерли. От якщо його сила виросте… Але Ларкесові таке не загрожувало.
— Можна подивитися на об’єкт? — діловито поцікавився колишній координатор, вислухавши мою розповідь про фатальну посилку.
Я вийняв з тайника книгу, він її оглянув, полистав, вивчив захисні закляття. Його лице набуло зосередженого, ділового виразу, і що характерно — місцеположення таємних Знаків він знаходив набагато швидше, ніж я.
— Чому його вбили, я і так скажу, — поплямкав губами Ларкес. — Це — список зі «Слова про Короля», дуже старий. Я би навіть не виключав, що перед нами оригінал.
— Продовжуй.
Він зітхнув, чи то дивуючись, чи то насміхаючись (невідповідність ознак емоцій напружувала):
— Це найдревніший рукопис у світі, точному датуванню не піддається. Древні вважали, що в «Слові про Короля» записана вся правда про походження потойбічних сил, так би мовити, нотатки деміурга. Відповідно до тої ж легенди, якщо «Слово» прочитає білий, світ чекає страшна небезпека, але це сумнівно — рукопис абсолютно не піддається і перекладу теж. Існувало кілька старих списків, але вважається, що для прочитання підходить лише оригінал.
Тут мені різко згадалася поведінка Шереха — він же не може читати, лише відтворити спогади, зв’язані з конкретним предметом.
— Років двадцять тому рукопис оголосили національним здобутком, але урядовим агентам не вдалося виявити, в кого конкретно він знаходиться. Враховуючи призначену викупну вартість, за «Словом» почалося справжнє полювання, з’явилася маса фальшивих списків, потім до пошуків підключилися Чудесники, і полилася кров.
Знову Чудесники! Це просто вражає, як вони умудряються постійно плутатися у мене під ногами. Ларкес багатозначно постукав пальцем по обкладинці:
— Байдуже, список це чи оригінал, вбити можуть і за те, і за друге. П’ять років тому, на піку зацікавлення «Словом», напади на колекціонерів поліція змогла зупинити лише за допомогою некромантів. Вісімнадцять жертв! Я активно не раджу вам показувати рукопис спеціалістам і взагалі — висловлювати публічно інтерес до древньої літератури.
— Пофіг літературу, — я дістав листа і обгортку, — той, хто це послав, може знати ім’я замовника.
Ларкесові не довелося шукати довідок, щоби зрозуміти суть ребуса:
— Думаю, вам потрібен букініст, якось зв’язаний з садівництвом, який живе в місці, на яке вказує комедія про П’єро, — припустив маг-аналітик, — зворотній порядок смислів менш імовірний, оскільки надто простий.