«На зворотній дорозі зустрінемося. Може, і я на північ подамся.»
VI. Місто, якого нема
Знання множить печалі. Отже, той, хто прагне знань, щоби позбавитися печалей, хоче бути обманутими..
Глава 48
— Чим вони там зайняті? Що вони собі що він собі дозволяють?!! Домагатися чогось від мого некроманта!!!
Міс Кевінахарі шумно зітхнули.
— Добре, не мого, спільного. Але такого, що працює в моєму регіоні! При цьому, діяти через мою голову!
Капітан Бер скромно сидів на стільці біля дверей і намагався не кидатися в очі, що при його габаритах було складно, але можливо. До певної міри, причиною бурхливої реакції Сатала був і він, але брати на себе відповідальність за начальницьку істерику, що тривала вже тиждень, Паровоз не бажав. Хто міг хоч запідозрити, що старший координатор з такою хворобливою увагою поставиться до порушення субординації?
Злощасний дзвінок пролунав зранку.
Враховуючи шість годин різниці в часі, можна було допустити, що необхідність поговорити у Ларкеса виникла різко і в середині дня.
— Привіт, друзяко, — зітхнули в слухавці, — це знову я.
Голос колишнього начальника звучав блідо і наче позбавленим життя, і від цього, чомусь, здавався більш щирим
— Що-небуть сталося, сер? — обережно уточнив Паровоз.
В слухавці трохи помовчали.
— Похресника нашого тут зустрів, — «значить, Ларкес зараз у столиці», — пам’ятаєш його?
— А як же! — Паровоз не міг собі уявити, як можна забути цього непосидючого чорнокнижника.
— Скажи, як Саталові вдається з ним працювати? — напружено поцікавився колишній координатор.
Паровоз швидко прикинув усі можливі наслідки розмови: підставляти він нікого не хотів, але скандал з Ларкесом, в будь-якому випадку, вийдете Тангору боком — колишній начальник Бера виділявся виключною навіть для чорних магів злопам’ятністю.
— Та він з ним, по-хорошому, і не працює, — чесно відповів Паровоз, — все більше — лається.
І що буде, коли Сатал почне вимагати від молодого некроманта виконання конкретних задач, капітан собі уявити не міг.
— А що, якщо мені від нього потрібна співпраця? — не відставав Ларкес.
Паровоз глибоко задумався.
— По-перше, забудь таке слово «мусиш», по-друге, не намагайся давити на пацана, врахуй, Саталові він уже раз пришпилив. Чесно і повно виклади проблему, якщо він буде вимагати щось взамін — дай. Можна торгуватися. Краще не брехати.
— Мм-м. Здається, я вловив, — замислено протягнули в слухавці. — Дякую, друзяко. Ти, справді, дзвони, якщо що. Секретарю міністра, наприклад. Вона знайде, як мені передати.
І ось ця мирна, в принципі, розмова привела Сатала в крайній ступінь розлюченості.
Кевінахарі, мовчки, наповнила чашки свіжозавареним чаєм. Координатор, виконавши танець обурення, що став уже майже ритуальним за останній тиждень, опустився у крісло, а капітан Бер перебрався поближче до столу.
— Отже?
— Звіт аналітиків готовий, — капітан поклав на стіл папку. — До речі, Воскер наполягає, що Ларкес свідомо не дав задушити проблему в зародку.
— Чудово! — Старший колега координатор зловтішно посміхнувся, хіба лише руки потирати не став. — На нараді мені буде, що йому сказати. І те, що він липне до моїх співробітників, я йому теж нагадаю.
Міс Кевінахарі закотила очі. Емпатка одразу порадила капітанові наплювати на ефект, який він справив, і більше не піднімати цієї теми, очевидно, в її розумінні, те що сталося було невід’ємним наслідком натури старшого координатора.
— Знайшли час радитися, — незадоволено пробурчав Паровоз.
— Так, як зараз, теж не можна, — стрепенувся Сатал. — Жменька фанатиків шпиняє урядові сили, як хоче. Поки що нас рятує хороша економічна кон’юнктура — у суспільства нема приводів для обурень. А далі що буде? Давити паразитів треба, прямо зараз!
Передбачення Деніса збулися — молодого некроманта виперли зі столиці з поспіхом, який за інших обставин було би важко пояснити. Виявивши це, Тангор почав нудити і впиратися (напевне, з духу протиріччя), хоча до того просто горів бажанням відправитися до місця роботи, але тут хитрун Філістер прозоро натякнув, що наступний потяг до регіону в скруті піде не раніше, ніж через тиждень… Чорний підхопився і за дві години був готовий їхати.
— Ви відправляєтеся разом з підрозділом капітана Рідзера, — посміхаючись, старший куратор підсовував юнакові папку з документами про відрядження.