— Армійці? — Тангор косився на папку з підозрою і тримав руки за спиною.
— Надійна охорона ніколи не зашкодить! В Арангені зараз неспокійно.
Некромант побухтів трохи, зітхнув і прийняв документи. Містер Філістер ніби випарувався.
— Знаєш, — поділився враженнями Тангор, — твій бос — ще той жук!
Деніс був з цим визначеним абсолютно згоден, але зганьбити честь мундира не міг:
— Він просто про вас непокоїться.
Того дня переваги мотоцикла в столиці були особливо помітні: некромант встиг відправити в Краухард посилку з сувенірами, випити чаю, пограти Денісу на нервах, а автомобіль з зомбі і валізою до вокзалу все ще не доїхав. І це при тому, що народу на вулицях стало менше!
— Може, автомобіль на жарі заглухнув, — пробував викрутитися з положення куратор.
— Угу. Або їх дорогою грабанули, — похмуро запропонував свою версію Тангор.
Дивна ідея. Кому міг знадобитися автомобіль з зірками і мертвим псом, Деніс собі не уявляв.
— Підемо, хоч на паровоз подивимося, — некромант рішуче виліз з-за столу.
Куратор без охоти поволочився слідом.
На окуповану військовими частину вокзалу вони проникли не без труду. Тобто, виписані міністерством документи охорона приймала охоче, а от мотоцикл пропускати не хотіла. Чорний маг похмурнів, а Деніс метався вокзалом в пошуках коменданта. Ледве домовилася.
На цьому пригоди не закінчилися (день, стовідсотково, був проклятий). Тільки побачивши перед собою перон, куратор усвідомив просту, в цілому, істину — Тангор поїде в Аранген не сам, а з колегами. І якщо зустрітий біля готелю полковник, видався Денісові левом, то тут таких проживав цілий прайд — біля дюжини бойових магів у мундирах. Для супроводу армійських спеціалістів в Службі Підтримки існував особливий відділ, і недаремно: якщо на чистильників ще можна було впливати, звертаючись до логіки, то у вояків навіть логіка була якась своя. От тільки кураторів цього колективу поблизу не було спостерігалося, і від необхідності особисто виясняти стосунки з ненормальними Деніс серйозно настрашився.
Краще отримати догану, ніж по шиї, — вирішив для себе починаючий куратор.
— Ви як, впораєтеся тут без мене? — Поцікавився він у чорного, майже не маючи сумніву у відповіді. — Тоді я поїду, зустріну багаж, — і він бадьоро закрокував до виходу з перону, неймовірним зусиллям і не дозволяючи собі перейти на біг.
Ненавиджу спішити! Коли часу обмаль, вічно щось іде не так. Люди нахабніють, речі пропадають, в результаті почуваєшся ніби пір’ям обсипаний. Хто би мені сказав раніше, на які жертви доведеться іти заради отримання диплома! А чому? Тому що Саталові було ліньки поставити свою закарлючку на титульному листкові. З чорними магами так не можна! Тільки завдяки титанічним зусиллям і феноменальному самоконтролю мені вдалося добратися до потрібного потяга, нікого не покалічивши. І тут мій супроводжуючий зник з поля зору так стрімко, що уточнити, до кого треба звертатися, я просто не встиг.
От, блін, діловий коли не треба! То його копняками не виженеш, а тут шур-шур і — нема його. Добре, будемо діяти по старому.
Я заліз в сідло і повільно поїхав вздовж потяга, шукаючи мага з найбільшою кількістю блискучих нашивок — хороша ознака командира. І що характерно — варто було мені проїхати, як за моєю спиною бійці зіскакували з платформ ішли слідом. Це нервувало. Я встиг добратися майже до самого паровоза, коли переді мною з-за ящиків з’явився армійський маг у званні капітана і — став поперек дороги. Довелося різко давити на гальма. А фізіономія — то у нього яка знайома, ніби додому прийшов.
Це був один з тих, хто влаштував вечорниці біля мого під’їзду. От і познайомилися!
В мені почала закипати злість.
— Ти тут директор цирку, чи хто?
Присутні моментально зімкнули ряди. От сволота! За що не люблю армійських — не знаю, як їх цього навчають, але нападають вони завжди скопом — поведінка для чорних протиприродня, і від того особливо дратує.
— Це ти про кого? — зверхньо поцікавився капітан і розправив плечі, від чого всі його численні нашивки стали переблимуватися.
— Про того козла, який всю ніч дзеркальце скрутити намагався, — незворушно відгукнувся я.
Намагався, не дивлячись на пронизливо завивання охоронного амулету. Але бажаючих спати виявилася більше, ніж бажаючих дзеркальце, а тому злодіїв прогнали матюками і не цілком словесними прокляттям (зранку і так дохлий газончик в парі місць був сильно підпалений).