І можете тут хоч голяком витанцьовувати.
Напружені погляди схрестилися на чистильнику-невдасі.
— Соркар! А ти ж, здається, якраз їздив на узбережжя? — поцікавився арангенський шеф, і голос у нього був лагідний-лагідний.
Все правильно: маг, який потерпів поразку в поєдинку, для чистильників — людина опущена, а, враховуючи специфічну травму, згадувати цю пригоду Соркарові будуть довго і з задоволенням. Те, що ми не кидалися одне в одного прокляттями, принципового значення не мало.
Бідолаха усвідомив свої вигоди і приречено кивнув.
— А як же Гатай?
Я відмахнувся (цей рух примусив чорних позадкувати ще далі).
— З цим у мене проблем не буде!
— Ти знаєш, що сталося? — прищурився шеф.
— Ні, але здогадуюся. В Хо-Каргу Чудесники переворот готували, ви думали, до вас не докотиться? Там на дорозі сліди якоїсь білої ворожби. Я так думаю, що хтось мимо проїжджав, а ваш хлопець напоровся.
На фізіономіях чистильників з’явився розгублений вираз — хай поганеньке, але пояснення було краще, ніж ніякого, не подобалося їм лише те, що запропонував його чужий.
— Та що вам! Проти бойового мага вони всі — щенята. Головне — бути обережнішими з чужими, особливо — з білими, а ще — слідкувати за їжею, — я тицьнув пальцем в розсипаний порошок, — тому що вони цим ділом теж володіють.
— Соркаре, поступаєш в розпорядження пана Тангора, — ніби нічого не трапилося, продовжив арангенський шеф, — збирай речі, завтра зранку поїдете. І щоб раніше, ніж за тиждень, не повертався.
«Чистильники» швидко, але без втрати гідності, розбіглися, через хвилину в кімнаті залишився лише містер Паульс. Емпат виглядав скуйовдженим і жалюгідним, як пожований кішкою горобець. От кому було, справді, непереливки!
— Вибачте, — спробував посміхнутися він, — я погано контролюю ситуацію.
— Забийте! Ці — в будь якій сраці виживуть, дідька лисого з ними щось станеться. На мій погляд, ваша допомога більше потрібна місцевим жителям.
Хоча би тому, що я ще жодного не бачив зблизька — вони розбігалися, як лише з’являлися чорні маги, і розбігалися на диво швидко, а це вже багато про що свідчило.
— Вперше чорний вчить мене моєї роботи, — у виконанні білого ці слова служили похвалою, а не наїздом.
— Не просто чорний, а спеціаліст з ретроспективної анімації, — поправив його я.
Глава 50
Паровоз міг дозволити собі насміхатися з любові начальства до нарад, тому що жодного разу в них не брав участі, і не уявляв, як складно організувати щось подібне. Повний міністерський Круг збирав п’ятдесят вісім учасників, семеро з яких були чорними, вісімнадцять — білими, а ще тридцять три бажали бути захищеними при прийнятті рішень і від тих, і від других. Зал зібрань був єдиним в Інгерніці місцем, повністю блокованим від проявів будь-якої магії, а делегати традиційно з’являлися на засідання в масках і однакових синіх балахонах.
Внутрішній Круг міністерства Суспільної Безпеки був набагато скромнішим і набагато рідше збирався повним складом. А по суті, яке діло жандармам до проблем алхімічного шпіонажу? Або, он, бойовим магам НЗАМПІС — до боєготовності кантональних сил самооборони. Сьогоднішній випадок був виключенням: спроба перевороту в столиці вимагала прийняття жорстких заходів, хоча, треба визнати, зібрання було оголошено задовго до того, як про заколот стало відомо.
Чиновники збиралися в холі конференц-залу, розташованому на мінус другому ярусі замку Деренкорф (обриси башти і ламаної лінії стіни цеї фортеці давно стали візитівкою міністерства). Зачаровані світильники вдало імітували денне світло, але справжніх вікон в приміщенні не було. Кам’яні стіни ненав’язливо прикривали гобелени в синю-срібних тонах, які Знаки за ними ховалися, ніхто виясняти не намагався — Міністерство Безпеки було, напевне, єдиною організацією, для якої зловмисники-люди несли більше загроз, ніж потойбічні феномени. Учасники наради потихеньку просочувалися через численну охорону, віталися зі знайомими і розбивалися на групки для неформального спілкування. Архітектура вестибюлю, з колонами і альковами, дозволяла, при потребі, знайти місце, де можна побути самому, але от повністю сховатися тут було абсолютно нíде.
— Добрий день, шановний. Щось вас у нас давненько не було видно. Очі не бачить, серце не плаче?
— Не знав, що у вас такі серйозні проблеми, що потрібне моє втручання.
— Дякую, аніж ваше, краще взагалі ніякого. Думаєте чиї борги я розгрібаю досі? А от ви, схоже, забули, що змінили місце служби.