В результаті, осатанілі від неробства бійці «нагляду» скрутили мене на точці, на щастя, до того, як я встиг хоч щось зробити. (Звідки їм було знати, щоб перед ділом я ЗАВЖДИ ходжу навколо і ретельно все оглядаю?) В смислі, ніяких доказів у них не було. Судимість поставила би хрест на моїй майбутній кар’єрі, тому мені нічого не залишалося, як прикинутися дурником. Простіше кажучи, я все категорично заперечував.
Не дивлячись на властивий чорним магам буйний норов, мені ще ні разу не доводилося бувати у поліції, тим більше в особливому відділі у справах чарівників. І все-таки мені здавалося, що державний заклад повинен би був виглядати якось інакше. Тобто, не як замарґаний підвал з прикрученими до підлоги меблями і електричною лампочкою на шнурі. Однак помилки не було: всі, хто тут працював, красувалися жетонами з абревіатурою НЗАМПІС. У жодному офіційному папері, наскільки я знав, це позначення не розшифровувалося, даючи широкий простір для уяви. І чарівники, і обивателі називали цю контору просто «нагляд».
Поки ми йшли коридорами, все виглядало мило і цивільно: інспектори бесідували з відвідувачами, снували туди-сюди кур’єри, клацали друкарські машинки, цвіли у вазонках фікуси. Але потім ми спустилися у підвал і повернули в цю кімнату, а там… Брудна штукатурка з бурими плямами, пощерблені кахлі на бетонній підлозі, тьмяна лампа блимає під стелею, залізний стіл біля дальньої стіни і ніяких стільців. Це місце зберігало рафіновану атмосферу тих часів, коли людей палили на площах, а згадку про спеціалізацію «чорний маг» сприйняли б за дурнуватий жарт. Я відчув себе так, ніби на мене вихлюпнули відро холодної води.
Не гаючи часу, супроводжуючі проштовхнули мене на середину кімнати і прикували до, ланцюга, який звисав звідкись зі стелі. Мамо рідна! Там був справжній залізний ланцюг із зачарованим браслетами. Раніше я такі бачив тільки в кіно. Точно, це кіно… Насправді так просто не буває!
Паскудно заскрипіли двері і з’явився новий персонаж.
Поліцейський, який оце приперся, був звичайною людиною, не магом, але комплекцію мав таку, що від одного його вигляду ставало недобре. «Так ось чому в книжках чарівників зображують миршавцями!» — крутилося в голові.
— Ну шо, хлопáку, будемо колотися? — зловісно посміхнувся син гобліна і паровоза, потираючи волохаті лаби.
Взагалі-то, чорні маги дуже войовничі, але навіть у войовничості чорних магів є якась межа. Словом, від страху я геть забув усе, що збирався казати.
— Я нічого не робив! — Озвучив я свій останній довід.
В половині випадків проблеми, через які люди звертаються до магів, мають чисто психологічну природу. Достатньо від душі побалакати з бідолахами і всучити їм ароматичну свічку, як усі їхні біди кудись зникають самі по собі. Недаремно ж половина предметів в університеті не має нічого спільного з чарами! Серед моїх клієнтів не було магів, значить, факт чаклування їм ніяким чином не доказати. От тільки тепер я вже не був впевнений, що хоч комусь тут потрібні докази.
Слідчий гримнув кулаком по столі, і стало ясно, чого це тут стіл — залізний.
— Не вішай мені лапшу! Я таких наскрізь бачу!!
Він загріб мене за груди і підняв над підлогою
— Колися!!!
Вже дуже-дуже давно ніхто не смів торкатися мене без мого на те дозволу — для чорного мага це рівносильно запрошенню до бійки. Будь-кому іншому я вчепився би в пику, наплювавши на зріст і вагу. І хай руки зв’язані — зубами би носа відгриз. Але ж… поліцейський! Всі знають норовистий характер чорних магів, ніхто не повірить, що це він був у всьому винен. Я намагався ковтнути прокльони і образи, що вже рвалися мені з язика, і придушити жарке полум’я Джерела Сили. Заклясти поліцейського — якраз те, чого мені зараз не вистачає. Навіть не будучи повноцінним чаклуном, я ж з цього придурка галушок нароблю.