Це був ще один Тюкон-таун, хіба лише без бруківки. Незвичайно щільна для сільської місцевості забудова означала, що землі навколо поселення належать особливо скупому латифундисту, який ні латки не продає, а орендну плату призначає таку, що навіть утримання корчми може стати невигідним. Хочете мою думку? З такими порядками, роботу «нагляду» доведеться організовувати вахтовим способом — жоден чорний тут довше, ніж категорично необхідно, затримуватися не стане.
Те, що гулянки не буде, я інтуїтивно зрозумів ще на околиці — надто вже багато народу топталося на вулиці, а день-то святковий. Ну і Шерех з ним, не дуже і хотілося! Залишилося знайти місце, де можна розвернути вантажівку і валити далі. Шкода лиш, Соркар прозорих натяків не зрозумів: побачивши вивіску з кухлем, він негайно заглушив двигун і поліз надвір. Я подумки вилаявся.
Ох, відгукнеться нам це пиво…
За облупленою вивіскою нас чекала убога забігайлівка без кімнат (скорше — просто пивниця): під навіс «а-ля корівня» господар виставив грубі дерев’яні столи, а землю між ними присипав різаною соломою. Зараз всередині було нехарактерно пусто, і це непокоїло.
— Бачили? Каштадарці! — авторитетно оголосив Соркар, поки ми сиділи, чекаючи на вечерю (все одно доведеться тут ночувати — п’яного я його за кермо не пущу).
Там, де відвідувачам закладу пропонували залишати коней і вози, примостився незвичайний фургон. Я вперше бачив щось подібне: витканий яскравими візерунками полог, різьблені стійки, китички і тóроки, спиці розмальовані в три кольори — не фіра, а шкатулка на колесах. Ошатні рябі конячки з заплетеними гривами апетитно хрумкали зерном, з-за фіранки виглядали зацікавлені дитячі мордочки, але назовні мешканці фургону не виходили.
— Т-тут? — здивувався Алех?
— А то! Як Зертак до кордону підійшов, так вони і полізли.
— Навіщо? — іноземців я принципово не любив, хоча з жодним ще ні разу не зустрічався.
— Ну, так, у них же чорні — типу прокажених. Живуть окремо, ще й слідкують за ними: то — не можна, це — не можна. Поки «нагляду» не було, бонзи тутешні утікачів звідти тихцем відсилали назад. А зараз специ на кордоні своїх не ловлять.
Я відчув гордість за державу. Так, Інгерніка — найпрогресивніша країна у світі! Мрія всього людства. Головне, щоби гостей було не надто багато…
— Бонзи — поліцейські? — на всякий випадок уточнив я.
Соркар трохи зверхньо посміхнувся.
— Ні, це старі Сім’ї, у яких земель до пупа. У них тут все своє було — хавчик, закони, армія. Вони і НЗАМПІС звідсіля вижили, а тепер лікті кусають, — і пояснив. — Я тут народився, але втік, боявся, що батя в Каштадар продасть.
Питань до Арангена в мене більше не залишилося.
Поки ми їли, все було тихо, а потім селяни почали накопичуватися за парканом. Під навіс боком протиснулися троє мужиків, вбраних з претензією — в скрипучих лакованих чоботях, піджаках і картузах. І це влітку, в саму спеку. Делегація, видáв!
Найбільш поважний з відвідувачів низько поклонився, натурально, в пояс (я навіть про пиво забув на хвилину).
— Здрастуйте, паничі! Звиняйте, вибачайте!
— За що?
Мужик розгублено закліпав. М-да, жартувати тут сенсу нема — сам потім будеш як обпльований.
— Та ви сідайте, шановні, в ногах правди нема. Хто ви, і які у вас до нас справи?
Корчмар мовчки підтягнув до стола ще три стільці.
— Староста я, значицця, тутейший, Агапій.
— Радий знайомству. Тангор.
— Зробіть, значицця, милість, божу допомогу! Вибавте громаду від чужинських ворогів.
Здається, я почав розуміти суть проблеми. Очевидно, в очах цих селюків кожен, присутній в автомобілі, був, принаймні, членом уряду, а дивлячись на мій мотоцикл, вони, певно, не могли придумати, який би титул найбільше пасував — фантазія відмовляла. Тобто, вони зверталися до представників влади, а оскільки двоє з нас були співробітниками НЗАМПІС, ми навіть не могли послати їх нафіг з чистим серцем. Раптом наскаржаться?
Я почухав ніс, який уже почав лупитися (результат збоченого способу проводити час на пляжі).
— Це тих, що у фургоні? А що з ними не так?
— Ну, так, як вони поприїхали, так людове запропали.
Люди у них кудись поділися.
— Чорні? — для форми уточнив я.
Староста і супровід енергійно закрутили головами.