Так, головне не втратити настрíй.
— Звичайно, сер, я переконаний — це не лише піде на користь країні, але і допоможе мені здобути нові знання і навики, — так, більше ентузіазму… — але під час проходження практики я отримав травму магічного характеру і зараз проходжу курс лікування. Мені хотілося би мати певність, що там, куди мене пошлють, знайдуться цілителі відповідної кваліфікації.
Комісар стиснув губи, а я поклав на стіл довідку із НЗАМПІС, де неповторним лікарським жаргоном категорично вимагалося, щоби мені забезпечили відповідний догляд (штатний цілитель поставився до моїх проблем з більшим розумінням, ніж безпосереднє начальство).
— Гм. Ще місяць?
— Так.
— Ми можемо відкласти початок дії договору на цей час, через місяць ви принесете мені офіційне медичне заключення.
— Домовились!
Додому я повертався, насвистуючи і прикидаючи, як розпланувати справи на місяць (а раптом їхати таки доведеться). Треба було вирішити питання з фінансами і квартирою, позбутися зайвих речей (так, з’явилися і такі), ще раз обговорити справи з Чверткою. Але першим ділом я взявся за таємничу папку Полака (вчора до неї руки не дійшли).
В папці лежали вирізки і конспекти статей за останні двадцять років і навіть монографія на задану тему. Половина текстів була каштадарською, яку я, скажемо так, розумів три роки тому в рамках короткого університетського курсу, а зараз знайомими виявилися лише букви. Ну, так, Каштадар — батьківщина алхімії, вони навіть зараз ще намагаються з нами змагатися. Я рішуче відклав нафіг тарабарські сувої і взявся за монографію.
Рудні бактерії. Ну що ж, подивимося, чим їх не влаштовує традиційна металургія.
Здавалося б, чим можна здивувати алхіміка з п’ятилітнім стажем? Економічними розрахунками! В Університеті про рентабельність виробництва мови майже не було, а додаткові курси на цю тему я не відвідував (мені і так турбот вистачало). Виявилося — пропустив багато чого цікавого. Поки вироби клепали з металобрухту і сміття, це не мало значення, але варто було вийти на більш-менш значний рівень, як попереду починав маячити бар’єр, яким могла подолати далеко не всяка розробка — дорожнеча кольорових металів. Мідь, золото, срібло і свинець потрібні всім, і магам, і алхімікам, при цьому, якщо поклади залізної руди ще так-сяк розробляли, то родовища міді були близькі до повного виснаження. Саме висока ціна металів гальмувала розвиток цивілізації — їх просто нíде було брати.
Вивчивши проблему, я став краще розуміти, чому дядько трусився на кожним шматком машинного брухту.
Рудні бактерії могли допомогти сконцентрувати потрібні елементи і зробити їх добування в десятки разів дешевшим; природньо, якщо хтось придумає, як їх використовувати, бо на даний момент закінчений алхімічний цикл — від руди до металу — був достатньо суперечливим. Захоплююче, дуже! В смислі, я звичайно, чарівник, але, здається, вони переоцінюють мої можливості. Особлива краса ситуації була в тому, що якщо рішення і існувало, то цілком знаходилося в компетенції природників, тих самих гавриків, які, не задумуючись, витурили мене зі свого клубу.
Я чесно обдумав можливість послати Полака до його улюблених бактерій, в бродильний чан. Знайшов собі, розумієш, чарівну тайстру — береш звідтам, що захочеш, і користуєшся, скільки заманеться! Але мимоволі зронена ним фраза про блискучі перспективи уже проросла в душі видіннями великого мене, який геніально розв’язує найважливішу проблему сучасності. Багатим буду… Знаменитим на весь світ… Статую собі зроблю з чистого срібла, вежу збудую чотириповерхову з ліфтом і буду всіх від неї ганяти. Добре! Але треба спочатку вияснити, чи і справді все так погано з матеріалами — «бадилля» любить істерики розводити на пустому місці.
Глава 5
Жовчні і вперті цілителі з карантинної бригади відпустили-таки Сатала на один день, щоби той міг передати справи своєму наступнику. Зазвичай жвавий і вибухово-енергійний, координатор був нехарактерно тихим і печальним, а погляд його час від часу ставав розсіяним. Бер, проінструктований цілителями якраз на предмет таких випадків, намагався зрозуміти, що ж бачить перед собою маг, який ризикнув розділити душу з нежитем. Після того, як секретні ключі і коди змінять власника, пацієнта слід було якнайскорше доставити у карантинний блок, що знаходився на території все тої самої бази чистильників. В даний момент, травмований Шерехом координатор був єдиним тамтешнім мешканцем, але Паровоз був переконаний, що за час змушеного ув’язнення Сатал не нудьгуватиме — надто багато знайомих навкруги.