І чоловік, який особисто навчав молодого асасина премудрощів ремесла, спокійно кивнув. Слово «убити», як завжди, залишилося невимовленим.
— Мені взнати, куди подівся чаклун?
— Зачекай з цим! Мені не подобається, що стільки співпадінь зв’язано з іменем одної людини. Не будемо метатися. Ніколи не слід робити те, чого від тебе очікують, Дерику, не варто поводитися передбачувано. Знання прийде до нас саме, як завжди, своєчасно.
О, так, своєчасно, але дочекатися цього часу вийде не у всіх.
— Чаклун небезпечний, — названий Дериком підніс до лиця філіжанку з ароматним трав’яним чаєм і розсіяно слідкував, як білий хазяйський кіт щось зосереджено винюхую в кутку. — Не дивлячись на молодість, це сильний бойовик, недарма ним затикають дірки по всій Інгерніці. Наші брати досі впевнені, що той ритуал неможливо було перервати на середині. І він широко мислить, на відміну від свого батька, мені доносили, що серед його інтересів є навіть біла магія. Чи не варто вирішити цю проблему до того, як вона дозріє?
Вицвілі від старості очі Учителя уважно вивчали лице співрозмовника. Дерик знав усі улюблені словечка старого, всі ті глибокодумні мовні звороти, якими той користувався, щоби уникнути прямих відповідей. Все-таки тридцять років разом! Зараз Дерик був переконаний, що почує щось на кшталт «терпіння і ще раз терпіння — ось наша доля» або «твій дух далекий від споглядання, сину мій», але замість цього Вчитель спокійно кивнув.
— Щось непокоїть тебе, гризе зсередини. Але чи можеш ти відрізнити голос того, що не сталося, від бажання помститися мертвому?
Дерик задумався. У нього ніколи не було пророчих видінь (він взагалі в них не вірив), але почуття неправильності, яке вперто його переслідувало, справді, йшло від серця.
— Щось іде не так, але що?
Старий кивнув:
— Дуже добре! Проте цього мало, щоби стати справжнім Майстром. Ти повинен розуміти, що передчуття має іншу природу, воно не витікає з логічно обґрунтованих подій і загроз, а тому шукати його причини за допомогою розуму сенсу нема. Цей чаклун може стати нашим губителем, а може завтра зранку не прокинутися у власному ліжку. Гадати — то пусте! Не варто діяти передбачувано.
— Передбачення треба ігнорувати? — насупився Дерик?
— Знову помилка! Передчуття — привід зосередитися на нашій задачі ще раз, подивитися на неї під іншим кутом, зробити схему складнішою. Не слід діяти різко і метушитися дарма. Передчуття — не лише допомога, а і поширена причина невдач. А тепер, займися ділом!
Білий кіт застрибнув на коліна Вчителя, вимагаючи уваги до себе. Дерик учтиво поклонився і вийшов, вкотре дивуючись про себе мудрості древнього мага.
Зараз слід продумати, як позбавитися тіла Ілана….
Глава 7
На кінець дня я зрозумів, що чиновники фонду Роланда навмисне не повідомили моїм роботодавцям, що до них їде чорний маг — просто побоялися, що такий подарунок нафіг нікому не потрібен. Скільки проблем це створює для мене, їм було без різниці.
Почнемо з того, що стипендіатам належалося безкоштовне житло, але сходу в нього вселитися у мене не вийшло. Одного погляду на дітей, які гасали двором, вистачило, щоби зрозуміти — це місце мені категорично не підходить. Я — чорний, мені для відпочинку потрібна не дружня компанія, а тиша і повна відсутність зайвих очей, що і було сказано моїм супроводжуючим в максимально доступних формулювання.
— Але що ми скажемо матусі Тирлен?! — захвилювався білий, який викликався допомогти водію з розвантаженням.
— Скажемо, що мій пес не вміє гратися з дітьми.
— Гав! — заперечив Макс із кузова, але його думку враховувати не стали.
В селище Верхній Вал ми поверталися ближче до вечора, і я мав сильну підозру, що ночувати буду десь у стодолі. Біля управи нашого повернення терпеливо чекав містер Брайєн, єхидних зауважень він собі не дозволив. Оце я розумію — професіонал!
— Мені здалося, що у матусі Тирлен вам не сподобається. Якщо ви мені дозволите, я би хотів вам запропонувати альтернативу.
Природньо, ми дозволили (особливо Квайфер, у якого, видно, запасних варіантів не було). Вже в сутінках колона заїхала на подвір’я величенької садиби: хата, велика стодола і водокачка. Людей поблизу не було.
— Це ж дім повішеника! — злякано видихнув білий.
— Мені видається, що бойовому магу привиди не перешкоджатимуть, — стримано відгукнувся містер Брайєн.