— Тому що їх тут нема, — професійно примружився я. — А що за історія?
— Розповім трохи пізніше. Ключі! — він витягнув з бардачку важку з’язку.
Хлопці Квайфера перетягали мої речі на ґанок і поїхали, а окружний шеф затримався. Було би нерозумно вважати, що він турбується про мене просто так.
— Вип’ємо? — нарешті, наважився містер Брайєн. — У нас варять непогане пиво.
— Згоден!
Він вийняв з-під сидіння дві великих посудини, напевне, возив їх там цілий день, але погода була прохолодна і можна було не сумніватися, що продукт не зіпсувався. Ми влаштувалися на кухні, нашвидкуруч протерши пилюку і розігнавши павуків («будинок повішеного» був близьким до того, щоби стати «покинутою будівлею»).
— Коліться, містере Брайєн, що вам потрібно? Нізащо не повірю, що чорний маг цікавить вас просто так.
Він стиснув губи (не інакше — прихильних політкоректності)
— Бачите, один знайомий з регіонального офісу натякнув мені, що в наш район приїзд… е-е….
Я зрозумів, що він намагається вимовити слово «некромант».
— Спеціаліст з ретроспективної анімації.
— Так, так, саме так! — з полегкістю зітхнув Брайєн. — Я так розумію — це ви?
— А навіщо вам це?
Він стиснув щелепи — комусь не пощастило добряче розізлити мужика.
— Суть в тому, що на межі округів Вендел і Суессон стаються вбивства. Навесні було знайдено вісім трупів, але це лише тому, що поховання були недалеко одне від одного; скільки всього жертв насправді, ми не знаємо. Всі вбиті — діти до дванадцяти років.
— Чорні?
Він наморщився.
— На такій стадії розкладу сказати неможливо. Шестеро хлопчиків і дві дівчинки, вбиті не більше ніж п’ять років тому. Ми досі не можемо їх ідентифікувати — нема заяв про зникнення людей, принаймні, в нашому регіоні. Жертв може бути набагато більше, і — ніяких зачіпок стосовно того, хто це зробив. І тут я подумав, що можливо… е-е…
— … ретроспективна анімація допоможе ідентифікувати вбивцю?
— Так, саме так!
— Ви в курсі, що я працюю згідно чотирирічного контракту з розрахунку вісім годин роботи на місяць? Значить, тепер в курсі. Лише врахуйте, ніяких допитів ходячих трупів не буде — для цього потрібен інший ритуал. Я можу оволодіти пам’яттю небіжчиків, вибірково. Скажімо, бачити і чути те ж саме, що і вони. Вас це влаштує?
Щось подібне я вже влаштовував кілька разів під керівництвом Чарака. Видно, саме це було основним обов’язком експертів криміналістичного відділу, більшість з яких в побудові Круга не могли брати участі навіть теоретично. Маніпуляції такого типу вважалися відносно безпечними — особа заклинателя легко пересилювала видіння з чужого життя.
— Що завгодно, — зітхнув містер Брайєн, — якщо це допоможе знайти мерзотників.
— А штатного некроманта запросити не хочете?
Шеф смикнувся — ну, не подобалося йому називати речі своїми іменами.
— З цим треба чекати до півроку. В такому ділі зволікати не можна!
Як не дивно, я міг його зрозуміти. Чорні спокійно ставляться до смерті, своєї і чужої, але думка про те, що хтось систематично позбавляє життя дітей того ж віку, що і Лючик, була мені неприємна.
— Завтра я домовлюся про свої обов’язки, а під вечір — під’їжджайте. До речі, що там з повішеником?
— Та єрунда! Чоловічок один приїжджав сюди відпочивати зі столиці, археолог-любитель, півроку тому він ні з того, ні з сього, вирішив повіситися. Чисте самогубство, але місцеві понавидумували собі невідомо шо, і тепер тут ніхто не хоче жити. А даремно — добротне господарство.
Вже лежачи в ліжку, застеленому свіжими простирадлами (шеф був дуже передбачливим), я роздумував, чому в дитинстві життя видавалося таким простим, а зараз — що не день, то свіжіше. Чи воно завжди було так, просто, мені вдавалося існувати ніби в іншій площині буття? Фіг зрозумієш. Шерех обережно перевіряв, чим я без нього цілий день займався (після подій в Арангені потвора вирішила, що за мною потрібно постійно доглядати). Довелося звично шуганути набридливу тварюку — ми ще за Сатала не поквиталися! А в принципі, все не так вже і погано: робота є, комфорт уже забезпечено, залишилося зачистити місцевість від дітовбивць, і, взагалі, настане рай на землі. Добре!
Перше, що я зрозумів на нові роботі: алхімічний нагляд — це така собі годівничка, придумана аби втримати більш-менш пристойних алхіміків в такій глухомані. А те, що округ Суессон — остатня глухомань, мені твердо заявили троє з п’яти місцевих робітників (всі як і я — не місцеві)!
— Неправда! — заперечив я. — Не гірше, ніж у нас в Краухарді. І клімат м’якший.