Все навколо викликало неспокій, але Паровоз був не настільки наївним, щоби йти з ініціативою до Ларкеса або навіть до Кевінахарі. (Емпатка буквально запала на нового начальника, здавалося, її цілковито захопило бажання розібратися в характері дивного мага; той приймав її увагу зі стриманою гидливістю.) Коли новий координатор затіяв інспекційну подорож регіоном (знайшов час!), Бер не витримав і відправився в гості поговорити з єдиною живою душею, достатньо інформованою, щоби коментувати його підозри.
Сатал насолоджувався самотністю — його діти були в школі, а жінка якраз вирушила з візитом до подруг. Паровоз не міг не визнати, що спілкування з Шерехом змінило мага, правда, не в гірший бік. Сатал став замисленішим, чи, що, уважнішим до дрібниць — те, над чим Кевінахарі билася два роки, дійшло до колишнього координатора за якісь декілька днів. Якщо не звертати уваги на те, що дев’ять з десяти магів платили за знайомство з тварюкою безумством і ранньою смертю, кращого вихователя важко було бажати.
— Я думав, ви поїдете з міста.
— Відпустка в мене, оплачувана, на півроку, — пояснив колишній начальник Берка, приймаючи гостя в домашньому халаті і м’яких пантофлях, — глупством було б не скористатися. А моїх хлопців двічі на один пряник не купиш.
Сатал був не проти побалакати про стару роботу. Капітан сам заварив зеленого чаю и почав скаржитися на нове начальство. Всупереч його очікуванням, маг критику конкурента не підтримав.
— Ти не зрозумів, але це нормально. Тішить те, що навіть Рона нічого не зрозуміла.
— Не зрозуміла чого? — насупився Бер.
— Він діє за планом, це — особлива стратегія!
Паровоз недовірливо примружився.
— Правда?
— О, так! — маг не пропустив можливості похвалитися. — Я один папірчик читав (тобі про нього знати не можна), так от там все пункт за пунктом розписано. Це частина хитромудрої пастки.
— На книжних червів? — неприродньо захопився Бер. — У мене в конторі витрати паперу підвищилися вдвічі, всі сидять і пишуть, пишуть. Потім ще й діяти пробують за написаним.
Сатал заперечуючи похитав головою.
— Повір мені, ціль там достойна таких зусиль! Ларкес — прекрасний мисливець, веде дичину акуратно, без метушні. Дивися: я надто висунувся і одразу був відсторонений від справ, добре хоч живий залишився. А його повернення на пост всі сприйняли спокійно. Ну не дурня? Він знає в цьому окрузі всі ходи і виходи, а його ніхто не сприймає серйозно.
— Може, вони в чомусь праві? — засумнівався Паровоз.
— Ні-ні! Вин просто ніколи наперед не оголошує своїх цілей і ніколи не робить того, чого від нього чекають. Більше того, він привчив усіх до своєї непередбачуваності, її ніхто не сприймає як загрозу. Маленький, слабосильний маг зі своїми дивацтвами, ним хочеться нехтувати, а те, що він умудрився видресирувати персонал регіональної служби (всі двадцять тисяч людей) так, що може, не підглядаючи в папірчик, точно сказати, хто і чим займається, це ніби, так, не штука.
Паровоз пригадав собі власні враження від керівництва Ларкеса.
— Так, якщо розглядати все в такій площині….
— Ото ж. Його стиль допустимий лише в одному випадку — якщо проти «нагляду» постійно діє невідомий зовнішній ворог. Але ж такий стан справ і є насправді?
І тут Бера осяяло.
— Так він намагається упіймати цих…?
Сатал поважно кивнув.
— Все йде за планом!
— І Ґрокка теж з’їли за планом?
Практично — так. Ларкесу треба було зберегти імідж, а ситуація вимагала рішучих дій. Тому в критичний момент здійснили рокіровку — його наче перевели на підвищення, а мною заткнули діру, яка в результаті утворилася. А потім два роки намагалися придумати привід повернути цього хитродупого цапа взад.
І колишній координатор задоволено зафиркав.
Бер спробував розсортувати свої враження в новому порядку; чомусь, у нього міцніла впевненість, що раніше Сатал про такі тонкощі не здогадувався.
— Це вам в міністерстві розповіли?
— Чому одразу в міністерстві? — трохи образився маг. — Я сам додав два і два, а потім припер Ларкеса, от він і виклав мені на стіл свою папочку. А то бач, який засранець!
Паровоз не став намагатися вияснити, чому Сатал цього не зробив раніше. Думка про те, що вищі чини розігрують в його місті якусь складну політичну комбінацію доводила Бера до мало що не панічного стану. Він чудово собі уявляв, чим це все може закінчитися у випадку невдачі. І не менш чітко розумів, що будь-які його заперечення розглядати ніхто не буде.