Він скривився.
— Ні!!!
— Тоді під’їжджайте ввечері до мене, поспілкуємося.
Зі мною, а заодно і з небіжчиком археологом. Я не сумнівався, що шеф дасть мені дозвіл на ще один ритуал. Навіть якщо тіло вивезли чи піддали кремації, стіни будинку, який прийняв смерть, цілком здатні стати матеріалом для магічного зліпку, хай і не надто чіткого. Часу-то пройшло — сльози!
Поки я чекав на містера Брайєна, я перевірив свою колекцію крейди і свічок, навіть чай заварив (після невеликої практики він став виходити у мене анітрохи не гірше, ніж у Кевінахарі). Перевіривши весь дім, переконався, що ритуалові ніщо не перешкодить, навіть знайшов то місце, де висів повішеник. Уже в сутінках почувся шум автомобіля. О, і пора підходяща.
В ролі неприємного сюрпризу, шеф привіз з собою Ґійома. От тільки чиє це було рішення? Все-таки недаремно Паровоз постійно тягає з собою стільки амулетів — коли працюєш з магами, можна очікувати на будь-яку неприємність. Природньо, разом з Ґійомом прибув його незмінний супутник, точніше — приперся, не спитавши дозволу, що у чорних, взагалі-то, не прийнято (думає, що авторитет начальства його захистить?). Ну, раз так, ти у мене як меблі будеш! Я поставив на стіл три чашки і запросив усіх пити чай.
Розмова видалася дивна. Не ставлячи під сумнів версію з Чудесниками, я натякав на можливість визначення конкретних винуватців. Ніякого порушення закону не вимагалося — шеф цілком міг відправити справу про самогубство на дорозслідування, а випадки, коли суд приймає поради небіжчиків, стаються регулярно. Містер Брайєн невиразно мекав, а його супутники дивилися холодно і незадоволено.
— Я перевіряв — посмертний відбиток аури дуже чіткий. За пару годин я вивуджу спогади двох останніх його днів похвилинно, ну, або все за ключовим словом «Ундеґар». Ми будемо точно знати, чи він замішаний в цій справі.
Уповноважений неприємно наморщився.
— І чому ви ще цього не зробили?
— Я займаюся некромантією лише після отримання письмового іменного дозволу від «нагляду».
Але містер Брайєн у відповідь лише пробурмотів щось на кшталт «е-е» чи «ве-е», як ідіот, а білий маг впевнено брав ситуацію в свої руки.
— Ніякого ритуалу не буде! — твердо заявив містер Ґійом. — Цей чаклун забагато собі дозволяє.
Я оцінив криву посмішку кістлявого і обдав Брайєна вмістом сільнички. Отетерілий шеф підхопився і почав обтрушуватися, ще сильніше забиваючи в складки одягу білий порошок. Ні, проти справді сильного закляття це не ефективно, але справді сильне і інструментальний контроль не проворонить — там після всього, що ставалося, люди на вухах стоять.
— Ви тільки очі не тріть, — порадив я містеру Брайєну. — Сіль!
Я помічав, що вона навіть на роботу емпатів впливає.
— Що ти собі дозволяєш, мерзотнику?! — обуренню уповноваженого не було меж.
Здається, до шефа почала доходити дивизна ситуації, а до мене — глибина проблеми: в моєму домі знаходився агресивно налаштований білий маг з чорномагічною підтримкою. Скільки і яких амулетів прихопив кістлявий цього разу, хіба Шереху відомо, але досвід нашого попереднього зіткнення він повинен був би врахувати. Що залишиться від будинку-речового доказу після такої сутички?
А, головне, навіщо це Ґійому?
У мене було багато можливостей, щоби зрозуміти для себе: всі люди мислять однаково, незалежно від наявності Джерела. Це бажання і реакції можуть різнитися, а логіка — вона логіка і є. От я і думав: у якій ситуації повинен був би опинитися я, щоби робити те ж саме, що він? Примчати, лиш тільки слідство зрушило з мертвої точки (він очевидно почав діяти, як тільки дітей вдалося ідентифікувати), і тут же почати громити результати чужої роботи (на слух, навіть не читаючи заключень). Ганяти всіх тиждень, а потім висунути максимально банальне пояснення, яке дозволяло закрити справу наглухо. Наполягати на своєму, не зупиняючись перед застосуванням магії, а спроби розворушити справу знову відчайдушно давити. Який висновок?
Чи варто тоді дивуватися, що він пропонував влаштувати прочісування саме там, де було, що шукати!
Я зобразив на обличчі слизьку посмішку.
— Звідки такий снобізм до собрата в ремеслі?
Ґійом сильно здригнувся. Бінґо! Білі просто не вміють тримати себе в руках, натуру не переробиш. Я почав натхненно імпровізувати.
— Ви ж не з третіх рук знаєте, що таке некромантія. Для того, щоби пробудити відлуння особи, підходить будь-яке Джерело, і біле, і чорне. Питання в контролі! Ви не здатні прийняти в себе чужий розум і вціліти, вам потрібна проміжна ланка, медіум. Діти! Скалічені, несформовані особи, нездатні відторгнути того хлопця, що помер на руднику. Так? Це ж ви їх всіх убили.