— І все ж таки, сенс?
— Тьху ти! Добре, допускаю, що «нагляд» пришле людей вчасно, вони точно визначать момент, коли треба вмішатися і ніде не напартачить. Тоді я просто тихо собі піду. Але що, якщо вони запізняться, або неправильно інтерпретують факти, або не зуміють подолати захист, або дозволять втягнути себе в силове протистояння? Пізно буде лікті кусати!
— Ненашинська сила! Чую, мені тебе не вмовити, — Піт прокляв день, коли вони згодилися на цю місію.
— Правильно! — лукаво всміхнулася міс Лаванда і випурхнула з дверей на зустріч з тими, про кого порядні мешканці Інгерніки говорили хіба пошепки.
І несправжній могильщик залишився сам, наодинці з витвережуючим амулетом і пляшкою самогону. Гріх який…
Особливо Піта дратувало те, що напарниця була в чомусь права — часто, замість того, аби чекати, простіше руками зробити. Всі люди, навіть таємничі Чудесники — смертні, а кому як не шпигунові знати, що більшість репутацій вибудувані на спритній маніпуляції. У свій час Піт пройшов курс, де майбутнім агентам пояснювали реальні можливості і обмеження магії, але десь в душі все-одно залишався ірраціональний страх. А раптом? Раптом могутність секти — не результат шахрайства і суми обставин?
Піт обійшов сторожку двічі, переконався, що на кладовищі нікого, крім нього, нема, замкнув двері і почав гучно, вголос лаятися. Він згадав предків, Чудесників, Короля, предків Чудесників і Короля, всіх білих скопом, а також тих, хто цим білим дозволяє діяти самостійно. А прості люди потім місця собі знайти не можуть від переживань!
В останню чергу в такій ситуації чекаєш допомоги від «нагляду».
Звична несправедливість. Можливо, переплюнути загартовану досвідчену шпигунку в лицедійстві браві офіцери не могли, але в одному всезнаюча міс Кілозо все ж таки помилилася — бойова група НЗАПМІС знаходилася далеко не за тиждень шляху від Септонвіля. Пан Ларкес теж не любив бездіяльно чекати (умів, але не любив), тому збирати загін почав ще до того, як шпигуни зайшли в місто. Більшість ролей було розподілено завчасно, але декого доводилося підшукувати в останній момент.
— Нам потрібен штурмовик, — доповідав координаторові Алеф Клямскі, немолодий уже чоловік, будовою щелеп трохи схожий на гієну. В бутність простим жандармом він виявився одним з небагатьох людей, які зуміли вирватися з проклятого Нінтарку, наплювавши на закляття, фанатиків і дивних чудовиськ. Наречена Алефа намагалася цьому перешкодити. Що тоді сталося між закоханими, капітан Клямскі нікому не розповідав, але палюче почуття провини ніс в собі всі п’ятнадцять років, перенісши ненависть до Чудесників на всіх білих. Зазвичай Ларкес використовував його для дуже специфічних завдань. — Потрібен бойовий маг, який гарантовано зможе заламати будь-кого з «нагляду». Завчасно таких не наймають. В ідеалі, добре би позичити армійського спеца…
— Ні, — Ларкес старанно посміхнувся (після півроку напружених тренувань, чорному почало подобатися), — вони майстри нападати гуртом, дуелянти з них поганенькі. Нам потрібно не місто знести, а усунути єдиного зрадника. І в мене є один кандидат на роль героя. Особиста зацікавленість гарантована!
В результаті, бойова група вже тиждень ховалася в стодолі з дровами буквально на околиці Септонвіля. Проблемою залишався лише зв’язок.
На четвертий день після відправлення листа Піт був вражений до глибини душі — в умовному місці залишили знак, який викликав шпигуна на зустріч. От тобі і «нагляд» не бий лежачого! Тепер йому треба було йти на зустріч з потенційними союзниками (вночі, самому) і пояснювати, чому командир групи відсутня при розмові.
— Біла? До Чудесників? — офіцер «нагляду» не вірив власним вухам. — Та ви хоч розумієте, що накоїли?!?
«Типовий жандарм, — визначив сам для себе Піт, — ані граму фантазії, ані крихти сумніву.»
— Полковник Кілозо — досвідчений агент і розуміє, на що йде, сер.
— Тепер вони будуть знати про нас все!!!
«Він що, вважає, що належність до секти передається одним доторком?» В грудях у Піта закипала холодна лють (непрофесійно, зате щиро).
— Особисті погляди полковника не вплинуть на результат роботи!
— Доста вже, капітане! — поблажливо буркнув супутник жандарма, на якого Піт навмисне не дивився навіть впритул (з бойовими магами так краще). — Ідеологія Чудесників — не лихоманка і через повітря не передається. В такій серйозній справі підстраховка не зашкодить. Так в чому, кажете, причина настільки серйозного виклику?