Я записав у щоденник короткий список потрібних заходів і полегшено зітхнув. Найприємніше полягало в тому, що мені не доведеться ні за ким ганятися по всій Інгерніці — рано чи пізно, вони самі сюди прийдуть. Добре!
Глава 19
Міс Кілозо вписалася в товариство Чудесників з легкістю просто неймовірною. Ні, сектанти були дуже, дуже обережними, всяку нову людину перед прийняттям в товариство перевіряли по кілька років, але білі — інша справа. Білі…. Ні, не примітивніші, а — щиріші, послідовніші, строгіші. Білий не погодиться на щось лише тому, що йому скучно, чи щоби припинити розмову. А прийнявши рішення, не відступиться від нього від найменшого непорозуміння — не дасть почуття відповідальності. Лаванда охоче посилала Дерику знаки згоди, і в Чудесника не було причин сумніватися, що разом зі словом він отримує душу.
Яка насолода — спостерігати за роботою майстра! Новий знайомий міс Кілозо цілком міг би працювати емпатом навіть без всякого Джерела — він відчував людей віртуозно і вмів переконати співбесідника практично в чому завгодно. В перший же день міс Табрет вручили рудого кота, а на несміливі зауваження про те, що Кітті — дівчинка, відповіли півгодинною душевною бесідою, в кінці якої біла була змушена визнати, що могла і помилитися з визначенням статі свого супутника. Повернувшись додому, Лаванда чверть години реготала як навіжена, налякавши нещасну тваринку до півсмерті.
Переконавшись, що справа зрушилася, шпигунка почала хуліганити, час вид часу вставляючи Чудеснику шпильки.
— Чорні — частина суспільства, вони користуються чого благами, але при цьому не враховують загальних інтересів, — чуттєво промовляв Дерик. — Ми повинні обмежити їхній егоїзм і змусити їх служити людям!
В цьому місці міс Табрет слід було висловитися в тому смислі, що вона готова стерпіти поведінку чорних заради збереження світу, але замість цього Лаванда з серйозним виразом уточнила:
— А хіба зараз інакше? Чорні служать в НЗАМПІС і захищають людей від чудовиськ, — шпигунка насолодилася моментною збентеженістю опонента і одразу ж весело заплескала в долоні. — Я зрозуміла, зрозуміла! Так буде ДЕШЕВШЕ! Нам не доведеться домовлятися з ними і компенсувати їм незручності, правильно?
Дери пробурмотів щось невизначене і змінив тему розмови. Лаванда подумки всміхнулася. Так, так, пане Чудеснику, а ви думали, що передбачуваність реакцій буває тільки в інших? У кожного є свій пунктик. Білі зациклені на принципі блага, чорні — на статусі, а всі інші — на вигоді. Вам не спадало на думку, що нинішнє ставлення до чорних — СПРАВЕДЛИВЕ? А те, що ви зараз намагаєтеся влаштувати — елементарна крадіжка, хай навіть її об’єктом стають не предмети, а життя і Джерело.
З професійною послідовністю і дотошністю Лаванда вивчала діяльність товариства Чудесників зсередини. Основна маса оточуючих (і білі, і прості люди) не розуміли, з чим вони зіткнулися. Декларованою метою було навчання, але от тільки об’єктом його ставав не корисний навик, а якась незрозуміла і химерна філософська система, яка претендувала на універсальність. Строгим обґрунтуванням або перевіркою своїх фантазій Чудесники не переймалися, раціональним паттерном ситуації було виховання в учнях переконання, що знати можна все. (Алілуя! І для чого лише Лаванда стільки вчилася на шпигуна? Варто прочитати пару брошурок і — ось вона, сокровенна суть речей.) Якщо учень намагався керуватися засвоєними ідеями на практиці і стикався з проблемою, його просто спрямовували до наступного вчителя, який йому ще щось казав (і переводив на наступний рівень казна-чого). Дезорієнтовані втратою звичного оточення і відчуттям невдачі (а біженці у своїй масі були саме такими), люди захопленo тратили дорогоцінний час навіть не на вишивання хрестиком чи вправи з гантелями, а не спробу остаточно відірватися від реальності і зануритися у фантазії. Соціум — страшна сила. Поварившись в компанії прекраснодушних резонерів досить довго, більшість учнів втрачала здатність до критичного мислення якщо не повністю, до вельми серйозно.
Це не кажучи про вміння бажати щось просте і доступне, а не Вічну Силу, недосяжність якої остаточно замикала нещасних в середовищі таких самих, як вони. Зрозуміло, чому чорні не попадали в таку ситуацію: не дивлячись на весь свій індивідуалізм, критерії успішності вони старанно зичили одне в одного, інакше мірятися крутизною ставало неможливо, і екзотичними варіантами не захоплювалися (а смисл?).