Лаванда сіла на ліжко, мимоволі виконавши пораду, дану Дерику вчителем. Спокій! Дерика забрали, явно слідуючи якомусь планові, скорше за все тому, що Чудесник засвітився в Септонвілі. З рештою втікачів вчинять так само, але пізніше, і всі кінці, які ведуть до керівництва секти, буде обрубано. У шпигунки залишається зовсім мало часу і примарний шанс повернути ситуацію на свою користь. Але відступити зараз вона не могла. Сектанти виявилися набагато небезпечнішими за каштадарських «господарів Домів» — у тих, принаймні, не було таких глибоких пізнань в магії. Відпускати Посвячених не можна!
Глава 24
Той зустрічаючий з «нагляду», який мене підставив, на банкет не прийшов. Що робити далі з моїм контрактом, було абсолютно незрозуміло, а питатися в улюбленого вчителя — незручно. Довелося робити вигляд, що все життя спати не міг — хотів почути, що думають про некромантію люди, які не мають до неї відношення. Ракшат, нахапавшись у нас наукової риторики, називає це заняття «наукові макарони».
П’ята секція починала засідати пізніше за всі інші (видно, думали, що некроманти ночами зайняті). Зате стіни залу засідань були викладені візерунком з біло-зелених клітинок, спокійно сприймати які міг би хіба якийсь ранений на голову природник. Сенсацій не планувалося: так, пара оглядових доповідей і щось із криміналістичної практики. Професор зі столиці довго і з подробицями викладав неперевірені історичні свідчення, добуті з приватних архівів. З його слів, виходило, ніби некромантія — чи не найдревніша галузь магічного ремесла. Культ предків на три чверті складався з подібних практик, хоч учасники ритуалів були певні, що на їх питання відповідає дух. Що характерно, дуже довго цим однаково займалися білі и чорні. Далі допиту кісток діло, зазвичай, не заходило: спроби оживити трупи ставалися рідко і закінчувалися передбачувано — сміливому експериментатору виносило мізки шкереберть. В кінці лектор досить детально описав ритуал, який використовували салемські братчики, додавши, що саме необхідність складати жертви z дітей сформували навколо некромантів ритуал нетерпимості.
Слухати всі ці «видно, що» і «можна уявити» та «ймовірно» було відверто скучно. Навіщо з розумним виглядом розповідати про те, чого не можеш доказати? Дещо з того, що автори приписували нашим пращурам, реалізації не піддавалося навіть в теорії (особисто я це прекрасно розумів). Послухати байки про зомбі теж не вийшло: піднімати небіжчиків на професійному рівні навчилися порівняно недавно (ще б, зібрати в одному місці дюжину некромантів — це тобі не палець показати!) Надати мертвій плоті властивостей легендарних ґоулів було окремою важкою до реалізації задачею, тому на ворогів підняті небіжчики впливали виключно психологічно.
Другим на трибуну видряпався життєрадісний товстун в поліцейському мундирі — вповноважений в справах контактів з рештою суспільства (може, я його звання не розчув?). Цей живописав сучасне положення справ так, як воно виглядає з точки зору кримінальної поліції, сипав відсотками розкритих і уникнутих злочинів. Його послухаєш, так некромантів і не переслідували ніколи — так, затримували до вияснення, як максимум. Благодать! Але про свою проблему він таки проговорився: більшість навчених на поліцейських курсах експертів-аніматорів могли вивудити відбиток пам’яті лише з більш-менш добре збереженого тіла. Ось чому Брайєн так до мене причепився: тих, хто здатний допитати голу кістку, на всю Інгерніку було чоловік тридцять від сили, і то, якщо рахувати столітніх дідусів.
А я, виявляється, цінний кадр! Але алхімія мені все-одно подобається більше.
Словом, швидко виявилося, що повчити мене некромантії ніхто з присутніх в залі не зможе. Чи треба казати, що на наступний день я прийшов туди лише на початок безкоштовного сніданку?
Коло столиків мене зустрічав улюблений вчитель.
— Ти що це, байдики б’єш? Халтурити надумав?
Ото причепився! Йому-то що до того?
— Сер, я тут, взагалі-то, за контрактом. Ніхто не казав, що мені доведеться засідати на якомусь дебільному симпозіумі!
Знав би — вдвічі більше грошей попросив. Вони би збанкрутували.
— А співробітником НЗАМПІС ти з якого моменту перестав бути? — резонно поцікавився Сатал.