Для того, щоби зібрати Круг, організаторам знадобилося два тижні. З колегами по ритуалу я знайомився дещо навіть збентежено. Десять магів не старших за п’ятдесят і не молодших за тридцять, перехідне покоління — нормально вчити некромантії уже перестали, але «виправляти» Джерело ще не почали. Був лише один хлопчина моїх років — напевно, хтось зі старших почав з ним займатися тоді само, коли Чарак зі мною. Всі були роздратованими, злагодженої роботи не вдалося добитися ні на першому, ні на другому тренуванні (а я ще дивувався, навіщо ці тренування). Дюжина незадоволених чорних магів — це вам не курячий дощик з неба влітку!
На третє тренування прийшов якийсь клерк і почав натякати мені, що час зайнятися ділом.
— Нічого не вийде. Нічого — це ще в кращому випадку, ви ж бачите, група в такому складі нездатна об’єднатися в Круг.
Клерк почав бухтіти, і був посланим парою простих фраз. Наскільки ж мене дратують типи, які сприймають чорну магію як товар! Цікаво, вони з ґулями теж будуть торгуватися?
На наступне тренування прийшов Сатал, подивився на цей цирк і насупився:
— Де вони взяли таких тормозів?
— Без поняття. Але хочу звернути вашу увагу: навчання інших в мій контракт не входить.
А подарувати цим недоумкам талант некроманта я взагалі не в силах. Хлопаки відверто не тягнули: намагалися тупо відтворити мої плетіння, не відгукуючись на вплив, і, взагалі, не розуміли, про що я їм товкмачу.
— Розсортуй назад! — розпорядився Сатал. — Хай міняють.
Це зайняло ще два тижні, і весь цей час моя справа і мій дім залишалися недоглянутими. Літо втрачене, якщо так і далі піде, то в Суессон я повернуся в саму грязюку. Що з цього приводу скаже Квайфер, не хотілося навіть думати. З іншого боку, ясно же, що скаже: мене — вижене, Чвертку — найме. А мені ж від фонду Роланда ще рекомендації будуть потрібні!
В результаті від первинної групи залишилося п’ятеро, включно зі мною і тим молодим чарівником. Хлопця звали Хок, вербувальники висмикнули його зі служби очистки, але як некромант він швидко прогресував. Чарак може радіти — древня професія оживає. Тренувальні вправи група виконувала на диво злагоджено, і я наважився на ритуал, наплювавши на погані передчуття. Молодий був, сміливий.
Врятувало мене те, що систему захисту залу ритуалів на той момент було повністю перероблено — спочатку вона не відповідала потребам некромантії. Справа навіть не в страховці для магів, які оперують особливо небезпечними плетіннями — відповідати за свої помилки їм уже не доведеться. Але керівництво не знайшло нічого кращого, ніж виділити під нашу творчість підвали Будинку Короля (тобто, навіть якщо викид магії не дістане до жилих кварталів, весь персонал міського НЗАМПІС буде у відключці). Стандартні (потужні, але грубі) засоби захисту треба було доукомплектувати чимось більш витонченим і стійким до некромантичної магії. Я захоплено займався цим цілий місяць, доводячи асистентів до сліз своєю дрібничковістю — мені були незрозумілими бажання зекономити на безпеці. Тепер місце для мого першого самостійного Круга стало ідеальним полігоном Майстра.
Ритуал почався вдало, навіть більше, ніж вдало, враховуючи, що серед всіх присутніх раніше у формуванні Круга брав участь лише я. Плетіння у всіх виходили не просто вірно, але функціонально і ефективно, вони легко входили в резонанс і чутливо реагували на сторонню дію. Тому, коли почалися перші збурення-спотворення сигналу, я просто підправив їх, не розбираючись в причинах.
Але збурення не стихали.
Складалося враження, що хтось із учасників втрачає контроль над ситуацією, причому, в найвідповідальніший момент. Геройство в чорній магії недоречне. Я почав скидати енергію Джерела на накопичувачі, щоби якнайшвидше зупинити ворожіння, але запізнився — один з магів відпустив плетіння, причому, так дивно, ніби розтопившись в ньому (мені потім сказали — в цей момент у нього зупинилося серце). Якусь мить структури зберігали рівновагу, а потім почали опливати. Я ривком ускладнив свої плетіння на порядок, не даючи Кругові розпастися — особливість таких каскадних проклять у тому, що відкат від кожної частини б’є з силою цілого. В смислі: на землю падає лише попіл. Чаклуни допомагали мені чисто інтуїтивно: досвіду в таких ситуаціях у них було ще менше, ніж у мене. Причому, хоча один з нас пішов, відчуття було таке, наче учасників ритуалу все ще дванадцять.