— А ну, пішов звідси, собацюро!
Писака наче випарувався. От же ж не наша сила! Гірше за всяких ґулів, дивись лишень.
Після конференції преса тимчасово вгомонилася. Імовірно, на журналістів подіяли не лише пояснення, скільки сам мій вид (чутки стверджували, що зомбі роздерли всіх своїх творців). Що означало: репортери запам’ятали мене саме як некроманта. Це вони ще не розкопали, хто був мій тато!
По-хорошому, треба було звідси забиратися, наплювавши на обіцяну Саталом допомогу. Все-одно цілителі не розуміють, що зі мною діється. Але в такому випадку мій шанс помститися ставав геть жалюгідним: закінчивши справи у Фінкауні, зловмисники розбіжаться, і тоді мого життя може не вистачити на те, щоб їх дістати.
Тихо помирати на самоті я не погоджувався.
Глава 27
Провал некромантичного ритуалу пройшов для Фінкауна на диво тихо і непомітно: якби не труп чорного мага в моргу, можна було би зробити вигляд, що нічого не сталося. Але шеф міського «нагляду» знав, які великі люди ратували за те, щоби вияснення древніх істин сталося саме в його місті. На таких не покажеш пальцем — «ось вам Чудесники»! Це означало, що справи моментально проскочать стадію «хто винен» і зосередяться на невідворотності розплати. З останнім у капітана Фірсена на залагодилося.
Фінкаунський відділ НЗАМПІС неможливо було дорікнути бездіяльністю: весь особовий склад служби прочісував місто квартал за кварталом. З таким самим успіхом вони могли носити воду решетом. Як можна знайти у величезному місті маленьку, добре законспіровану група, яка до того ж знає, що ти її шукаєш?
А те, що таки знає, — до ворожки не ходи. Хтось же повідомив сектантам точну дату ритуалу, хоч її бозна скільки разів переносили. І те, що напад було скоєно не лише на одіозного ведучого Круга, але і на нікому не відомого Максима Хока, — це ж неспроста. В будь-якому іншому випадку Фірсен легко би розкрутив такий жирний слід. Зараз же слідчі трясли службу підтримки, як незрілий горіх, але результатів не було: всі ниточки впиралися в тих самих «великих людей». Часом капітан починав шкодувати, що в ритуалу було так мало жертв — налякайся начальство трохи сильніше, воно могли би поділитися з ним повноваженнями. Тепер же, якщо очікуване пришестя зомбі станеться, шефові міського «нагляду» залишиться лише повіситися, аби даремно не турбувати трибунал.
Чи варто пояснювати, що Фірсен всіма фібрами жадав отримати допомогу ззовні або хоча би можливість розділити відповідальність? Поява уповноваженого представника старшого координатора регіону була як ніколи доречною.
Едан Сатал надав діяльності «нагляду» нового напрямку.
-Їм потрібно буде багато тіл і час для їх обробки, а ще краще — отримувати жертви ще живими, — міркував вголос чорний маг, не допускаючи навіть думки, що хтось може його не слухати. — Минулого разу, вони давили картинку забороненої ворожби особливим периметром. Значить, треба приділити особливу увагу місцям, де є, — він почав загинати пальці, — нестандартний периметр, недавно модифікований периметр або, — тут маг замислено почухався, — треба почати з усіляких притулків. Ну, там лікувальних, для стареньких, гуртожитки всякі, де народ збирається, а контролю за ними нема.
Наказ начальства — закон для підлеглого. Тому третина агентів перевіряла різноманітні пансіони, починаючи з тих, в яких захисний периметр точно був, і неважливо, що капітан Фірсен думав з цього приводу. В старому місці самих лише шкіл з проживанням штук п’ятдесят! А для того, щоби визначити всіх, хто може винаймати житло, податковій службі доведеться копатися в архівах не менше тижня. За цей час навіть черепахи розбіжаться.
Але, видно, щось таке в сильних магах таки є, через що реальність йде їм назустріч відчутно охочіше, ніж простим людям. Капітана Фірсена чекав серйозний шок — пошуки невловимих Чудесників зайняли лише трохи більше доби. Сталася так звана «закономірна випадковість»: співпали місце з групи ризику, повідомлення інформатора і фізична доступність об’єкту — агентам було просто почати огляд саме з нього. Три комівояжери підійшли до воріт приватної лікарні для дітей з відхиленнями в розвитку, і в цей момент будівлю накрив захисний периметр такої потужності, що його зміг би проламати далеко не всякий армійський маг.
Істерично запульсували амулети інструментального контролю. Команди чистильників, осовілі від сидіння по казармах в стані вищої готовності, полегшено зітхнули і кинулися виконувати свій обов’язок. Капітан Фірсен прибув на місце з першою групою, щоби взнати — зомбі не передбачаються. Часу Чудесниками не вистачило, чи ще щось пішло не так, але під захистом такого складного закляття завершити ворожбу вони не могли. Проте розслаблятися було не варто: фанатики були налаштовані, йдучи, голосно грюкнути дверима. Тепер відлік часу пішов на години.