Підрозділи чистильників і білих магів вибудовували навколо будівлі систему рефлекторів на всі випадки життя. Думки на предмет того, які саме випадки входять в поняття «всі» не співпадали, випадкові колеги були близькі до того, щоби піти врукопашну. Команда білих магів, які відчайдушно лаються між собою — незабутнє видовище!
— Джераде, розберися з ними! — Сатал примчав на місце за першим же сигналом і тепер морщився, спостерігаючи бардак навколо. — Роззяв гнати в шию. Людей повиводити з будинків на два квартали навколо, інакше безпеку не гарантуємо.
Розторопний лейтенант, вибраний Саталом в помічники, помчав виконувати наказ. Тепер увага чорного мага зосередилася на шефові фінкаунського «нагляду» (капітан Фірсен з видом мученика слідкував за його наближенням).
— Доповідайте!
— Один, гм, доброзичливець, — тут погляди схрестилися на компанії журналістів, які відчайдушно противилися спробам вигнати їх за очеплення, — повідомив, що тутешній периметр недавно було модифіковано, без ліцензії і санкції НЗАМПІС. Звідки той гаврик знав, що саме ми шукаємо, виясняють.
— Продовжуй!
— Двоє співробітників, яких вислали для перевірки, постраждали, один загинув. Його не було кому витягнути з зони дії периметра.
— Роззяви, так проколотися!
— Співробітники були в цивільному, — набундючився офіцер. — Імовірно, когось з них знали на обличчя. Сектанти захопили хворих, персонал і відвідувачів (якщо там були відвідувачі), висвистіли журналістів і тепер час від часу виголошую свою позицію. Несуть абсолютну нісенітницю. Судячи за всім, їм байдуже, як ми на це відреагуємо.
— Але до заключного номера вони ще не готові, — усміхнувся колишній координатор.
— А ми не готові до штурму, — знизав плечима капітан. — Для того, щоби зламати такий периметр, наявних сил не вистачить, підкріплення надійдуть лише через дві години.
— Хай не спішать, штурмувати вони все-одно нічого не будуть, — несподівано оголосив чорний. — Тягніть час, вступайте в переговори, виголошуйте заклики до миру та спокою, хоч на вухах танцюйте, але треба притримати клієнтів до вечора. Забалакати. Зрозуміло?
Капітан скептично стиснув уста.
— Так, сер.
— Виконувати!
Варто віддати належне фінкаунському шефу: до виконання наказу від підійшов творчо. За лічені хвилини на межі виблискуючої магічної пелени розгорнули штаб переговорів. Звідкись з’явилися ридаючі родичі, священники з одухотвореними лицями, генерал в блискучому мундирі і навіть мер міста. Потужне закляття Мовлення потрясало повітря, через очеплення знову просочилися журналісти, хтось розтягнув вздовж огорожі транспарант з закликами кохати одне одного (стать коханців плакат не уточняв), і почався цирк.
Такого натиску Чудесники не чекали. Вони висунули вимогу забрати чистильників, а побачивши, що чорні маги і справді пішли, сектанти перестали реагувати на події і вимагати ще чогось, видно, не знаючи, що робити, якщо отримають, що захотіли. На задньому плані спеціалісти «нагляду» закінчили встановлювати рефлектори і так само випарувалися.
Але благий спокій радував не всіх.
Через годину капітан Фірсен відшукав Сатала біля фургону цілителів, перетвореного на неформальну ставку командування.
— Сер, якщо ви справді не хочете штурму, треба його звідси забрати.
Серед галасливих журналістів і дезорієнтованих жандармів чорною тінню метався пан Аксель. Сатал вилаявся і кинувся навперейми.
— А ну, йди геть звідси! Ясно? Не лякай мені масовку.
Очі Аксела іскрили блискавками.
— Я старший координатор!!!
— Не цього регіону. Ларкес вповноважив мене особисто розібратися з проблемою. Ти — перешкоджаєш!
Два чорних маги кровожерливо втупилися одне в одного, але Сатал продовження конфлікту не бажав:
— Не час тішити самолюбство! Тебе врахували, твоя присутність їм на руку. Підкорися або йде геть.
— Ти заперечуєш, що діяти треба різко?
Сатал посміхнувся:
— Минулого разу місце мого інтересу вони обклали нітрогліцерином. Як думаєш, скільки галонів вибухівки поміститься в цій будівлі?
— Який гліцерин?! У них периметр на повну потужність кочегарить!
— А те, що в заклятті нема жодного елементу флаттера або трансформації, ти помітив? — Посмішка Сатала сочилася отрутою. — Хоча, ти ж їх НЕ БАЧИШ.