Я тупо намагався усвідомити, що сталося. Першим ділом очі намацали Полака і Йогана. Білий тримався добре. Мчати за цілителями не треба — у мене з цією публікою складні стосунки. Рона вдома немає, значить, за методом виключення, нога, яка валялася посередині подвір’я, могла належати лише містеру Флапу.
Вони вбили мого зомбі, несміливу, лагідну істоту! Хто міг здійснити таке варварство?!! І навіщо? Якщо це спроба шантажу, то лякати чорного — дурна затія, будь-якому мешканцеві Інгерніки це зрозуміло. Тоді — що?
Я підійшов до Йогана, який жалібно голосив на краю подвір’я, викликав Джерело і спробував пройтися щупом через палаючі уламки на предмет остаточної аури. Лише зомбі! Вибух мав чисто алхімічну природу. Треба буде оглянути місце, звідки кидали бомбу.
Йоган, нарешті, помітив мене, і на його лиці відбилося неймовірне полегшення.
— Ох, Томе, ми так злякалися! Думали, тебе вбили.
Все правильно: мій одяг, мій мотоцикл. І зріст майже такий самий. Бомба була призначена мені, а містер Флап просто випадково попав під роздачу. В такому випадку питання «хто» відпадає: не так вже багато народу готове замахнутися на життя чорного мага, а бойовики секти Чудесники лідирують тут з величеньким відривом. Дивно лише, що вони так промахнулися… Тобто, це що ж виходить, я — схожий на свого зомбі?!
Першим поривом було подивитися в дзеркало, другим — догнати і спопелити мерзотників. Але… Мій мотоцикл знищили, завести собі вантажівку я так і не сподобився. Чвертка повернеться не раніше п’ятої, а кидатися в погоню пішки — верх ідіотизму. Телефону в домі повішеника досі не було, єдиний варіант — бігти на найближчу ферму, до якої п’ять кілометрів, і просити транспорт (телефона в них теж немає). Якщо у зловмисників є мінімально продуманий план відходу, вони будуть сидіти вдома і пити чай задовго до того, як я почну їх розшукувати. І смисл метатися?
З іншого боку, їм це теж не допоможе: я буду переслідувати їх послідовно і методично (треба брати приклад з сектантів — довбати кожного, хто не туди пчихне). Замахнутися на життя чорного мага, зіпсувати його майно! Я вже не кажу про містера Флапа, якому довелося помирати вдруге (сподіваюся, він не зрозумів, що з ним сталося). У зомбі був воістину ангельський характер: він слухався людей беззаперечно (мене в першу чергу), без скарг виконував всю чорну роботу по господарству (якою тепер доведеться займатися і мені), допомагав Йоганові в організації городчика на задньому дворі (природник всіх задовбав своїми грядками). Не знаю, яким він був за життя, але тепер брати участь в простих домашніх турботах йому безумно подобалося. І мити мій мотоцикл містер Флап взявся абсолютно добровільно, а за всі свої труди отримав запалювальну бомбу.
Гірше лише вбивство білого.
І тут моє тіло пронизала хвиля млосного трепету, яку я навчився розпізнавати. Передчуття біди. Чудесники не стануть дотримуватися прийнятих у чорних правил (про це слід було задуматися вже давно), а мені не під силу бути всюди. Я ж знав, що вони прийдуть, і все-одно проґавив. Тепер, якщо продовжувати в тому ж дусі, під удар попаде моя сім’я. Чи довго сектантам вкрасти дитину? Джо не вдасться відсидітися в Краухарді, а малюків-білих не запхаєш в кишеню — необхідність боятися і ховатися стане для них травмою на все життя. Але і залишати замах безкарним не можна: бездіяльність не гарантувала безпеки. Хтозна, що ненормальне вони надумають наступного разу? Я надто багато всього різного ціню в цьому світі, цим і вразливий.
Що ж робити?
Дурне питання! Якщо вони не знають причини своїх лих, то і завдати удару у відповідь не зможуть. Я окинув оцінюючим поглядом розметані по подвір’ю клапті колись живої плоті і постановив:
— Доведеться мені ненадовго померти.
Сатал не мусив селитися в Редстоні, навіть навпаки — для сильних чорних характерно триматися одне від одного подалі, але для перевезення родини треба було створити надійне гніздо, а такі речі нахрапом не робляться. Однак пройшло вже більше року, а ніяких кроків до переїзду він не робив. Сатал ловив себе на думці, що наявність неподалік рішуче налаштованого чаклуна здається йому дуже вірною. Що за дурниці? Міс Кевінахарі така поведінка мага не дивувала, але питатися порад у емпатки колишній координатор вважав негідним себе. Чорний повинен розбиратися зі своїми проблемами сам!