Відповідь на незадане питання з’явилася в голові сама по собі: почуття самозбереження змушувало мага стати частиною ієрархії, залишати нащадків під захистом собі подібних, терпіти дискомфорт заради передбачуваності майбутнього. Довгі години, проведені наодинці з чудовиськом, давали про себе знати: розум ще не засвоїв уроку, а підсвідомість назавжди закарбувала в собі почуття чарівників, які втратили все лише тому, що їм потрібно було спати. Сатал, народжений в більш-менш спокійні часи, думав і діяв як мудрий столітній чаклун з гірким досвідом особистих втрат. На жаль, причина для самопізнання була печальною.
Легкий неспокій привів мага в кабінет начальника. Це було природньо — попри старшого координатора ніяка інформація про лиха і біди пройти не могла. Співробітники офісу трималися нервово, що лише укріпило Сатала в його підозрах.
Незвично розкуйовджений Ларкес, засумувавши, сидів за столом, розглядаючи карафку характерної форми. Трохи прозорої рідини лишалося лише на самому дні посудини і в маленькому кришталевому келишку. Запах спирту витав приміщенням: ймовірно, маг не лише пив зі склянок, але і кидався ними. Як на це реагувати, було незрозуміло.
Ларкес помітив відвідувача, хоч і не одразу.
— Не вийшло, — з п’яною серйозністю повідомив він.
Сатал відчув гостру необхідність покликати Кевінахарі, але, за її словами, Ларкес патологічно не довіряв емпатам. Залишалося чекати, сподіваючись, що старший координатор висловиться якось зрозуміліше. Замість розмов, господар кабінету підштовхнув до гостя стандартний бланк телефонограми.
Офіс суесонського НЗАМПІС повідомляв, що такого-то числа, коло одинадцятої нуль-нуль, підривом потужного вибухового пристрою в своєму домі був убитий колишній співробітник Нагляду, маг-аніматор Томас Тангор. Проводиться слідство.
Сатал прочитав папірчик кілька разів: молодий чаклун, який досі називав його вчителем, ніяк не хотів поставати перед очима в мертвому виді. Розум і інтуїція знову увійшли в клінч.
Старший координатор шморгнув носом. Сатал сторожко покосився на нього: в такому стані чорні маги непередбачувані, деякі б’ються в істериці, а хтось впадає в буйство. Одне точно — після такого концерту координатором Ларкес не залишиться, а Саталові надзвичайно не хотілося розгрібати проблему самотужки.
— Що збираєшся робити?
— А що тут зробиш? — здивувався п’яний маг. — Він помер, його більше нема.
— Наприклад, знайти винних і помститися.
— Я двадцять років шукав і мстився. А толку? Його знову убили!
Сатал вирішив не зосереджуватися на дивній атрибуції слова «він». Мак порився в спогадах, які йому дісталися від Шереха — треба було сказати щось нестандартне, що би могло пройняти чорного з того покоління, до якого належав Ларкес.
— Ти не один! — майже процитував Сатал. — А він повернеться. Сильні духи завжди повертаються, знову народжуються серед живих. Разом ми зможемо гідно його зустріти.
— Так! — несподівано стрепенувся Ларкес. — Так і станеться, я знаю. Я бачив доказ! Ми будемо старатися ще більше!!!
Сатал трохи відсунувся від шаленого чаклуна. Особливої сили старший координатор не мав, але байок про те, як його опоненти помирали, не встигнувши дотягнутися до Джерела, ходило безліч. Одначе Ларкес повів себе на диво розумно: трохи покопавшись в столі, він витягнув звідтам пляшечку без етикетки, накрапав до склянки яскраво-жовтих крапель, і, не знайшовши, чим розбавити, випив так. Судячи з виразу його лиця, на смак краплю були абсолютно гидотні.
— Через півгодини збираємося в малому конференц-залі, — прокліпавшись, оголосив Ларкес, — збери старших відділів, будемо формувати робочу групу. Такий вчинок не повинен залишитися безкарним.
Глава 31
А яка на перший погляд блискуча була ідея — прикинутися мертвим!
На стадії обговорення план виглядав ідеально, але чим далі, тим більше я розумів сумніви Йогана у моїй здатності його реалізувати насправді. Власне, видати розірване на клапті тіло за моє було зовсім нескладно: залишкова аура зомбі була дуже схожою на ауру господаря. Однак сам я, живий і неушкоджений, повинен був зникнути без сліду.
— Ти розумієш, що відслідкувати шлях чорного не так уже і складно? Вас мало, ви кидаєтеся в очі. Елементарне опитування вокзальних службовців виявить дивного мандрівника, а в такому ділі достатньо буде і підозри. Спроба добратися до багатолюдного міста, не використовуючи колію, залишить ще більше хвостів, якщо лише ти не почнеш прибирати свідків.