Оспорювати доводи Йогана було складно. Білі, вони, якщо вже починають мислити, виявляються до противного раціональними.
— А якщо мені замаскуватися під просто людину?
Наш природник стисну губи і заперечливо закрутив головою.
— Не піде! Звичайних людей багато, і деякі речі вони відчувають не гірше за тих же емпатів. П’ять хвилин спілкування — і оточенню стане зрозуміло, що з тобою щось не так, на найближчій станції жандарми попросять у тебе документи.
Прокляття! Невже мені доведеться вибиратися із Суессона пішки, ночуючи на землі і харчуючись мишами? Та я після першого же дощу замерзну на смерть! От же ж невдача.
— Може, послати мене посилкою?
— Сам зрозумів, що сказав?
Я глибоко задумався. Передчуття біди не відпускало, а мені не хотілося платити за нехтування ним так само дорого, як за невдалий ритуал. Я повинен був пробратися через Суессон і Вендел невидимцем, на дивацтва якого ніхто не зверне уваги. Моє серце калатнуло, я ковтнув, зітхнув і лише з другої спроби зміг вимовити:
— Чуєш, а під білого мене замаскувати вийде?
Ідея була настільки безумною, що могла і спрацювати, але для її реалізації потрібна була допомога. Тим більше, що час підганяв.
По-перше, одяг. Тепер на мені були запасні штани Полака — не позбавлені зручності, але виглядали вони абсолютно похабно (небесно-блакитні штани з цупкої лляної тканини, досить вільного покрою). Йоган пожертвував теплий вручну зв’язаний светр (враховуючи, що білий був на півголови вищим за мене, я тонув в обновці, як в дамській сукні). Поношену куртку віддав Чвертка, який від мого нового вигляду трохи припух.
Але цього було мало. Мені обезбарвили волосся, не до білого, а до гидко-рудого кольору, що дозволило носити привезені з Михандрова бутси навіть з деяким піжонством. На більше часу не було — тут якраз повернувся Рон. Ще можна було пояснити, чому Йоган з Полаком не побігли за допомогою (ніжками тою ж дорогою, якою поїхали зловмисники), але, якщо Чвертка одразу не помчить за жандармами, можуть з’явитися непотрібні запитання. Я спішно написав довіреність на своє майно, датоване заднім числом (довелося переписувати: Рон нервував і двічі помилявся з датою), Йоган забабахав на коліні амулет, який якось-такось імітував неініційоване біле Джерело, і вдягнув його на мене з сакраментальною фразою:
— Нічого у тебе не вийде!
А то я без нього не знаю!!! Головне — до великого міста дотягнути, а ще краще — до Редстона. Там Ларкес, нехай допомагає. Ясно, що саме через співробітництво з НЗАМПІС я втрапив у таку халепу. Будь-який чорний не мав би на моєму місці жодного шансу, вся надія була на те, що спогади, колись навіяні Шерехом, мали хоча б віддалений зв’язок з реальністю. Просто неймовірно, як може змінити долю одна-єдина тварюка!
Макса довелося залишати в домі повішеника. Я почухав пса-зомбі за вухами і понадіявся, що полковник Райк за ним пригляне. Чистильник напевне відчує якусь капость, але інтуїцію до справи не прив’яжеш, і він мовчатиме. Може, навіть порадить шефові Брайєну не надто наполегливо шукати.
Рон висадив мене на повороті дороги, яка вела до роз’їзду Вузлова, і тепер я молився усім богам і предкам, щоби хтось із підлеглих Райка не побачив мене в такому вигляді. Вони не тільки упізнають мене, але ще і засміють! Після цього ніякі асасини не потрібні: залишиться лише самому на себе руки накласти. Все моє єстество терзалося від незносного сорому, тому, коли на пероні якийсь чолов’яга зачепив мене мішком, я просто не зумів моментально відреагувати. Нахаба навіть не зупинився!
Ось тут мені і стала зрозуміла причина скепсису Йогана.
Пропхавшись у вагона і влаштувавшись у кутку, я став терміново згадувати усі випадки спілкування з білими. Ні, їх не лають і не б’ють, їх мовчки відсовують набік, не очікуючи заперечень. Просять про послугу, не розраховуючи на відмову. В суспільстві, більш жорстокому, ніж нинішнє, вони могли розраховувати лише на положення дервішів і волоцюг, в крайньому випадку — монахів-жебраків. Чи може чорний зобразити щось подібне?
Чорний — ні, а некромант — може!
Всі вісім годин я медитував, намагаючись створити певну матрицю, з допомогою якої буду дивитися на світ. Тільки споглядати і більше анічогісінько не робити. Прийшов Шерех, розібрався в моїх заняттях і поспівчував. Зрозумійте мене вірно: якщо нежить починає шкодувати мага, це справляє не найприємніше враження.