— Шукати першоджерела. Наскільки я зрозумів, тато не встиг конкретно ними зайнятися.
Зате ясно, куди ділися родинні статки! Хоча, так навіть краще: антикваріат — хороше вкладення грошей, інфляцію-то ніхто не відміняв. Все-одно мати не ризикнула би користуватися його рахунками. А от Чудесників пора роз’яснити. Справа з цими маніяками тягнеться не двадцять і навіть не чотириста років. Скільки можна? Три до одного — це вони всі свідчення про Халак в доступній літературі підчистили. Потрібно знайти і розорити їх гніздо! Хай спробують на власній шкурі, як це — бродити в пітьмі навпомацки, намагаючись розібратися, що ставалося, а що ні.
Пошуки блудного некроманта просувалися повільно, але зупинити старшого координатора північно-західного регіону могла лише смерть (Ларкес, взагалі, ставився до наказів керівництва дуже серйозно). Першим пунктом на повістці стояло встановлення особи лже-Йогана, і з цим несподівано виникли проблеми. Самозванця бачило багато людей, але при цьому всі вони описували його як білого. Завідомо білого! Раніше Ларкес не звертав уваги, наскільки різними словами люди говорять про магів, оскільки в ситуацію невизначеності не потрапляв. Задавати питання-підказки цивільним координатро не наважувався (того і чекай, чутки поповзуть!), всі надії були на інспектора Ґрафта.
Поліцейський охоче пішов на контакт. Справа-то розкрита, чого б не розповісти начальству подробиці!
Але успіхи Ларкеса не цікавили.
— Спочатку було висунуто гіпотезу про причетність до вбивства мага-природника. Ви повинні були допитувати всіх білих, які їхали в потязі.
— Так ми і зробили.
— Чи був серед опитаних дехто Йоган Кітото?
— Так, був! Від надав величезну допомогу слідству.
— Опишіть мені цю людину.
І поліцейський, чиєю професією було виводити шахраїв на чисту воду, в свою чергу, почав описувати зовнішність білого мага. Ларкес ловив себе на тому, що не впізнав би в цьому портреті Тангора, навіть якби сам його туди послав. Слідчий досвідченим оком підмічав риси, актуальні лише для білих, щось на кшталт «погляд не плаває» і «губа не плямкає».
«Не настільки ж ми відрізняємося одне від одного, щоби нас за людей не вважати!»
— Стоп, — Ларкес рішуче перебив поліцейського, — а тепер уявіть, що Йоган Кітото — звичайна людина, і спробуйте описати його заново.
Інспектор Ґрафт насупився, здивований такою дивною задачею, а коли знову заговорив, мозаїка розсипалася і склалася знову. Подібність була безсумнівною: зріст, комплекція, риси обличчя.
— І дуже освічений! — чомусь додав поліцейський. — Стільки знає про… е-е… ретроспективну анімацію. Зрозуміло, чому у Клари Фіберті такий реалістичний сюжет.
Ларкес питально нахилив голову, і поліцейський на диво легко зрозумів цей рух.
— З ним же їхала та сама Фіберті, письменниця. Автор «Чорного Лицаря»!
Слово «письменник» для пана Ларкеса чітко асоціювалося зі словом «писака», а отже — «журналіст», а журналістів старший координатор патологічно не любив. Вічно каламутять воду! Хто вона, взагалі, така ця Фіберті, і яка у неї зацікавленість? Схеми поведінки ніяк не складалися, Тангор і його супутниця залишалися річчю в собі, яка здійснювала незрозумілі і непередбачувані рухи. Наприклад, приїхавши у Хо-Карт, вони наче розчинилися в повітрі, умудрившись не зареєструватися в жодному пансіоні, готелі чи гуртожитку під видом чорних, білих або сіро-буро-малинових з сивиною. При тому, що режим перебування в столиці останнім часом дуже суворий!
Міністр Міхельсон в будь-який момент міг згадати про своє доручення, а розслідування буксувало. В припадку інтуїції Ларкес придбав згадану інспектором книгу, важкенький томик з гротескною чорною фігурою на обкладинці (чи нема в цьому якогось замаху на авторитет влади?) і спробував розвіятися.
У міру читання волосся старшого координатор ставало дибки. Куди дивився цензор?! Особливості чорномагічних практик і повадки нежитів, про які не всякий чистильник знає, йшли в маси зі сторінок бульварного роману! дуже скоро в головному персонажі книги почали проступати знайомі риси… Ах, так ось хто розпатякав абсолютно сторонній особі прийоми бойової магії! Ларкес з новою силою пошкодував про смерть старшого Тангора: вже батько-го зумів би навчити сина належної поваги до ремесла. Знайти і відшмагати дрібного капосника, поки ще не пізно! Тут Ларкес згадав сумнозвісну доповідь з практичної магії, яка так нашуміла, і усвідомив, що уже пізно. Тепер можна лише тихо придушити мерзавця для мінімізації шкоди. А хто тоді буде воювати з імперією?