Встановився певний паритет: Лаванда не могла бути ще більш брехливою, а метр Хаіно ще більш переконливим. Залишалося зрозуміти, чиє терпіння закінчиться раніше. Що зробить Чудесник, якщо йому набридне возитися з безтолковою білою: забуде про неї чи зачистить кінці?
Йшли дні, тижні, місяці, змінялися притулки і пори року. Новин ззовні шпигунка не отримувала, і навіть газети потрапляли їй до рук дуже вряди-годи. У хвилини слабкості Лаванді починало здаватися, що полковник армії — це сон (ну, який може бути шпигун з білого?), а все її життя насправді протекло в тихому містечку Септонвіль, оточене кішками і племінниками. Часом вона прокидалася вночі з панічним бажанням бігти, рятуватися, і лише величезним зусиллям стримувала себе від того, щоби почати робити дурниці. Були і раціональні тривоги: навіть якщо у неї вийде знайти вбивчий компромат на Хаіно, це свідчення треба буде якось переправити владі, причому, швидко, а вільного виходу з володінь Чудесників вона для себе не заслужила. Треба було завербувати помічника (серед фанатичних сектантів!), який би не обов’язково усвідомлював наслідки своїх дій.
Випадковості сприяють тим, хто підготувався, а ті, хто шукає — знаходять. На початку весни Хаіно зненацька кудись поїхав, залишивши численну паству у власному особняку неподалік від Дрейзела. З собою Чудесних взяв кількох перевірених сектантів і рудого Ґертані (на думку Лаванди, той зайняв місце Дерика). Небезпека викриття ненадовго відступила, настав час діяти. На роль «крота» у шпигунки було два кандидати: літній алхімік, похмурий і відлюдькуватий тип на ім’я Чон Адарік, і молодий хлопець, який не займав у ієрархії секти якогось конкретного положення, клаповухий коротун на ім’я Сем. З іншими сектантами Лаванда зв’язуватися не наважувалися (суцільні захоплені ідіоти або змінені), але і цих двох слід було старанно перевірити. Часу, звичайно, обмаль, але поспіх може все загубити. Роботі шпигунки допомагав введений Хаіно звичай збиратися вечорами і разом проводити час, звичай, який ніхто не подумав відмінити — Учитель поїхав, але особа Посвяченого давлиа на мешканців особняка, як важкі жорна млина.
Отже, кого ж вибирати?
Похмурість Адаріка можна було толкувати як розчарування у справі Чудесників і готовність відмежуватися від секти, але такі висновки треба було якось підтвердити. Сем виглядав легковажним і флегматичним, давав оточуючим спеціально немудрі поради, посміхався жартам, але щирого сміху Лаванда від нього не чула. Часом в погляді юнака білій ввижалося щось неналежне. Презирство? Ненависть? Бридливість? Обоє виглядали трохи несповна розуму, але це в даному випадку нічого не означало.
Питання вирішилося саме по собі. Під час чергового вечірнього зборища Адарік, який перед тим спокійно читав газету в своєму кутку, раптом підхопився на ноги в неймовірному збудженні. Він почав бігати вітальнею, багровіючи на очах, пхати всім під носа зіжмаканий папір і викрикувати якісь незрозумілі «от», «ци» і «ава». Лаванда не на жарт налякалася.
— Спокійніше, Чоні, — посміхнувся Сем, і голос у нього був такий гиденько-зневажливий, — ми зрозуміли, що ти хотів сказати.
Адарік повернув до нього перекошене обличчя, видав щось на кшталт «та-та-та» і кудись втік, продовжуючи розмахувати руками. Сем спокійно повернувся до свого заняття — він вишивав хрестиком.
З допитливості Лаванда підібрала розтерзану газету і показав пальцем: пан Міхельсон досить їдко відповідав на критику суспільної комісії і міністерського Круга. Силовим відомствам пропонували скоротити витрати, на що міністр суспільної безпеки відповідав переліком недавніх подій (починаючи з військової операції в Арангені і закінчуючи протистоянням у Фінкауні), а потім питався, чиїми життями уряд пропоную оплатити заявлену економію. Все логічно і в рамках публічної полеміки.
— Хаіно входить в цю комісію, і ідея платити магам менше грошей теж його.
Дуже пасує Чудесникам — спочатку підняти бучу, а потім запропонувати розігнати тих, хто слідкує за порядком!
— Комісію створювали два роки тому, — пояснив Сем, помітивши її сумніви. — Тоді ситуація була дещо іншою і багато з того, що сталося, не планувалося.
Так, навряд чи зрив ритуалу був для сектантів нормою. Лаванда обережно кивнула, і молодий Чудесник повернувся до своїх п’ялець. Отже, один кандидат природнім чином відсіявся, вибору не залишалося, а задача навіть полегшилася. Наступного дня Лаванда підсіла до Сема.
Хлопець закотив очі: