«Може, уряд вирішив показати са-оріотцям цирк? Чи розважити бесідами про порятунок душі?»
Звичайно, Інгерніка вже давно не була ні з ким в стані війни, але логіки Ларкес все-одно не бачив, і це змушувало його раз за разом пробігати пальцями вздовж лівого лацкана піджака, демонструючи знаючим людям своє здивування. Очевидно, що пан Міхельсон мав якийсь план стосовно всього, що ставалося, і старшому координаторові залишалося лише підкоритися рішенню начальства.
Засідання почалося о третій годині з доповіді шефа міністерських аналітиків Філіпа Олемана.
— … таким чином, поєднання прямих вимірів і даних, отриманих з допомогою інструментального контролю дає можливість зробити висновок, що…
Ларкес майже не слухав доповідача — те, про що містер Олеман збирався проінформувати міністерський Круг, старший координатор благополучно вичислив сам. Частково з повідомлень підлеглих, частково з даних, отриманих від генерала Зертака (в обмін на кілька дрібних послуг), а дещо він почув від Акселя, який несподівано помирився з Тангором. Дуже показово. Останнім часом сильні чорні стали набагато більш охоче спілкуватися між собою, а слабші намагалися пройти ритуал Обретіння Сили і записатися хоч в чистильники, хоч в «нагляд». На думку Ларкеса, це було поганим знаком.
«Всі маги відчувають тінь, що нависла над світом. Білі гуртуються навколо різноманітних шкіл і Церкви, а чорні надають перевагу силовим структурам. Цікаво, чи буде наше Зло таким самим, як Зло І’Са-Оріо-Т?»
Поки що висновки групи міністерських аналітиків, заново сформованої після розкриття Леона Хаіно, повністю співпадали з його власними.
Основна маса мігрантів з Арангену осіла в трущобах міст північно-східного і центрального регіонів, викликавши сплеск злочинності і появу пари енергонасичених нежитів. Всупереч очікуванням деяких емпатів, вирвавшись з кабали, селяни не хотіли повертатися до ріллі. Жандармерія і НЗАМПІС робили все можливо, щоби упередити втягнення таких мас народу в кримінальну діяльність: злиднів простіше було безкоштовно годувати зараз, ніж утримувати на каторзі потім.
«А ще краще знайти їм заняття, байдуже, яке, аби дурницями не займалися.»
Під щільною опікою армійських експертів Аранген повільно повертався до життя. Через прозору границю з Каштадаром в спустошені краї масово емігрували чорні з сусідніх територій — неспокійне і нахабне плем’я. Серед них траплялися і колишні арангенці, продані тихцем закордонним чаклунам. На спроби землевласників поновити свої привілеї вони реагували максимально агресивно.
«Пізно на фому сіль сипати! Тепер бонзи зможуть повернутися в Аранген лише на плечах експедиційного корпусу, а послати того ж Зертака з певних причин уряд не зможе. Хай губернатора в Краухард на стажування відправлять — картина скоро буде один-в-один як там.»
Ларкес терпляче чекав, поки збори усвідомлять деяке протиріччя, яке робить положення Інгерніки досить хитким — він добре умів проводити аналіз, але йому не завжди вдавалося самому пояснити результати цього аналізу, щоби до інших дійшло.
— … ще, принаймні, кілька років…
— Кількість зареєстрованих потойбічних феноменів все ще росте, хоч і не так швидко; ми близькі до максимуму. Чи до насичення? Якщо Аксель правий, і роки спокою — результат забороненого ритуалу, сильного покращення ситуації можна не чекати.
Містер Олеман ненароком знайшов очима Зертака.
«Ось воно!»
Ларкес сів рівніше — розмова переходила на практичні питання.
— … в найближчому майбутньому карантинні феномени займуть до третини території імперії, не рахуючи її острівної частини…
«Карантинні феномени — нежиті, яких бойові маги не мають сили знищити, навіть ідучи на які завгодно жертви. В Інгерніці про них уже почали забувати. Проплішина Відьми, що розростається до розміру кількох округів, водойми, що загустіли від Чорних Пасм. Безневинні чарики, що збиваються в кулю триметрового діаметру, яка при цьому ще може і літати. Таких монстрів людям залишається лише морити голодом — позбавляти доступу до жертв, а для цього треба, щоби було куди йти. І не на рік — на кілька десятків років. Подумати лише! Якби не Тодер, після Реформації ми могли би осісти в І’Са-Оріо-Т!»