І стала ця особистість одною з фундаментальних констант нашого світу, правда, уже не цілком людською. Вгадай, хто? Шерех — єдиний нежить, який відгукується на заклик чорних магів. Він був здатним на більше, ніж старанно сконструйоване прокляття Диктату Волі, створити його набагато простіше, зате контролювати майже неможливо. А чи потрібно?
Я потягнувся до кам’яної опори і відчув під долонями тонкі вібрації некротичною магії. Ці камені знаходилися там і тут, в двох світах одночасно. Яка дивовижна істота!
«І як це?»
Шерех нагородив мене спогадом, образом, спресованим зі своєї неймовірної пам’яті: трубка в горлі, руки і ноги наче перестали існувати, пучки дротів, які тягнуться до голови, і болісне відчуття невідворотності чогось жахливого.
«Спокійно, хлопче, все під контролем.»
Таке звертання Шереху не сподобалося.
«Хочеш сказати, що там, в коконі, баба?»
Нещасний монстр впав у ступор. Мало хто ким колись був? Я, он, колись був одночасно сперматозоїдом і яйцеклітиною, шизофренічний, мабуть, стан.
Шерех заглибився в неймовірні за глибиною філософські розуми про первинність курки і яйця. Ну, це надовго.
От тепер можна було зупинитися і подумати. Наприклад, про те, як люди, які не відчували магії безпосередньо, збиралися суміщати два різнорідні прокляття. Наші метри, наприклад, намагаються з таким не зв’язуватися — ризиковано. Передбачити все неможливо, контролювати процес доводиться особисто, через плетіння, і отримувати відкатом по голові теж, без посередників. Якщо хтось хотів зупинити роботу «ла-ла-ла», йому слід було скористатися штатними засобами.
Чи не в цьому суть?
Зловісний ВІН передбачив спроби зупинити експеримент, в тому числі, і з боку колишніх соратників — в первинний пристрій просто не було закладено можливості його виключити. Скорше, навпаки, ренегатів чекала пастка — те, що тримало реальність разом, мало волю і розум, і не хотіло помирати.
Я притиснувся до опори, намагаючись прийняти, усвідомити це дивне плетіння. Що, взагалі можна зробити з такою штукою, в принципі? Міркування Чарака про переривання підрозумівали індивідуальне Джерело або пасивний артефакт, тоді як центр уособлення Шереха більше нагадував мені неініційованого мага, який погано себе усвідомлює. А це специфіка, яку не всякий професіонал знає. Ті ж самі Кайдани Вибавлення не застосовують до чаклуна, який знаходиться при тямі, і я навіть знаю чому — вломить. Тобто, будь-яка спроба заткнути фонтан Тьми повинна починатися зі знищення Шереха, а він живий, і нікуди не дівся.
Яка мораль?
Поліз нагору оглядати переривач. Розпізнати у цьому Кайдани Вибавлення не виходило, зате маленькі круглі заглиблення під Ключ вгадувалися легко.
Є лише один спосіб прибити мага пасивним прокляттям — різким ударом перекрити його можливості оборонятися, значить в системі повинні бути потужні накопичувачі, а вже їх-то завжди можна розпізнати без проблем. Можливості Шереха я собі приблизно уявляв, але відповідної сили зброї я не бачив. Енергія текла масивом переривача, велично і рівномірно, ніде не демонструючи неоднорідностей чи турбулентностей. Пуск артефакту міняв напрямок потоку, але ніяк не міг вивільнити все нараз. Таким чином, створена тими самими «ангелами» конструкція присутність Шереха ігнорувала. З чим кретинів і вітаю. Топтатися тут стільки часи, он, навіть колію провести, і не допетрати, що стóрожа Джерела треба гасити до початку ритуалу!
Щоби передбачити результат цеї профанації, мені не було нужди знати нюанси вибудовування знаків. Активований переривач починав давити на Джерело, а Шерех — відступати, намагаючись зберегти свою цілісність. На якийсь момент контакт між всесвітами переривався, але рано чи пізно енергія артефакту висихала, і нежить відновлював себе, як оживають підняті некромантами небіжчики. Тріумфальне повернення Потойбічного накладалося на загальносвітовий фон, створюючи ефекти, тонкощі яких мене, по-хорошому, не цікавили (міг же монстр трохи перестаратися спросоння!). Головне, що Шерех і був Світовою Віссю, що стверджувала правильний порядок речей.
Подумати лише, а ще так недавно, я би за його знищення півжиття би віддав.