Так ось чому ім’я студента здалося йому таким знайомим! Паровоз напружив пам’ять:
— Тодер Тангор?
— Точно. Звідки знаєш?
— Служили разом. Я тоді вже лейтенантом був.
До капітана Бера якось запізніло дійшло, що він майже вдвічі старший за свого енергійного начальника, а питання старшинства для чорних — слизька тема. Але пронесло.
Містер Сатал багатозначно підняв пальця:
— Теж геній був!
— Шкода, скінчив погано.
— Причому, через своїх, — лице координатора раптом стало жорстким. — Але зі мною такого не буде!
Капітан ввічливо промовчав. У кожного свої таргани в голові! Правда, хіба сам Бер не маячить змовами еліт? Всі вони з одної контори, а довга служби в НЗАМПІС давить на мозок.
— До речі, студента звати Тангор. Думаєте, родич?
— Всі Тангори — родичі. Але навряд чи близький, той координатор у Фінкауні жив.
Паровоз вдихнув… І видихнув — на те, щоби сказати координаторові про перезаписаний кристал, сміливості у нього не стало.
— Що? — підозрілого прищурився Сатал.
І після цього хтось скаже, що чорні зовсім не розуміються на людях!
— А вас все це не дивує? — випалив Паровоз перше, що прийшло йому на думку. — Я маю на увазі чистильники, ґоули, «сльози дракона» і все це — в одному місці після десяти років тиші? Майте на увазі, про вибрики Ґрокка не раз сигналізував, але реакції на них не було ні-я-ко-ї. Ніби так і треба. Та й пес з ним, з небіжчиком! У мене зараз всі камери «неформалами» забиті. І що характерно: половина з них — приїжджі. Жили собі жили, а рік тому чи коло того їм всім одночасно забагнулося їхати у Редстон. Просто фестиваль якийсь! Може, я афішу пропустив?
Старший координатор замислено нахмурився і склав руки хаткою:
— Є думка, — обережно почав він, — що частина подій, які тут зараз відбуваються, несе у собі сліди планування.
Та хто б сумнівався!
— Іноземці?
— Ні, свої.
— І що вони сподіваються з цього собі добути? — поцікавився капітан.
Містер Сатал знизав плечами:
— Владу. Гроші. Задоволення низьких інстинктів. Що ще можна добути, ловлячи рибу в каламутній воді? Не знаю, чи слідкуєте ви за політикою, — Паровоз розуміючи гмикнув, — але пропозиції «удосконалити» суспільний устрій Інгерніки поступають регулярно.
— І що, не можна дати цим розумакам по голові?
— На жаль, декларацією ідей і їх практичною реалізацією займаються різні люди, і доказати зв’язок між першими і другими нікому досі не вдалося. До того ж, спроби заборонити публічну дискусію стали б порушенням того самого устрою. Залишається займатися просвітою і припиняти конкретні спроби деструктивної діяльності.
Ніфіга собі «спроби»!
— А вам не здається, що давати їм пастися на волі якось… лячно?
— Ризиків не уникнути, але суспільство повинно доказувати свою історичну спроможність неперервно, хоче воно того чи не хоче.
Чорний говорив про проблему так, ніби читав з папірчика, спокійно і відсторонено. Напевне, так він її і сприймав. Паровоз був звичайною людиною і думати таким чином не вмів. Що робити дітям, життя яких спотворюють фанатики-батьки? Випадковим свідкам, які страждають безвинно? Скільки з сорока тисяч жителів Нінтарка дійсно самі хотіли брати участь в масштабному магічному експерименті?
Координатор помітив тінь на обличчі підлеглого і кивнув.
— Будуть жертви. Але бажання уникнути жертв будь-якою ціною — це те, що якраз і вирізняє наших противників. Який результат воно дає, ви знаєте. Від нас вимагають все зробити так, щоби списки тих, хто постраждає, обмежувалися групою ризику.
От тільки хто у неї увійде? Днями до Паровоза приїжджала чергова родичка, яка обіцяла влітку показати своїм діткам зоосад. Маленька племінниця (двоюрідна, а може і троюрідна, зі сторони чоловіка сестри матері), захлинаючись словами, розповідала дядькові, що в їх містечко взимку приїжджав Чорний Лицар, вигнав з ратуші привида і катав дітвору на мотоциклі (два рази навколо церкви). Капітан перевірив інцидент за офіційними зведеннями і зрозумів, що з цею своєю родичкою цілком би міг ніколи більше і не побачитися. І винен би в цьому був би Ґрокк, а через нього, опосередковано, — той, хто ретельно організовував хаос в редстонському óкрузі заради досягнення своїх брудних цілей. Тому, що би не казав чорний маг на предмет історичної необхідності, Паровоз сподівався знайти покидьків і знищити, незалежно від того, наскільки законно чи незаконно це буде виглядати збоку.
І бачить Бог, це сильно покращить суспільний устрій.