Паровоз підійшов ближче, очікуючи побачити обгорілі рештки.
— Той самий стиль, що і минулого тижня, — видихнув Сатал, розпрямляючись. — Але є і відмінності.
Капітан уважно огледів попелище, але чорний маг лише посміхнувся:
— Ні, це не вони. Ритуал Кайданів було проведено минулої ночі, успішно, можливо, тому, що цього разу їх жертвою став ініційований маг.
У Паровоза осоружно засмоктало всередині.
— Насос-знак впевнено тримався годин вісім, але потім щось сталося, — Сатал обвів рукою обгризені вогнем стіни. — І це зробила не людина. Канал так сильно відрізняється від нормального, що маг з таким Джерелом просто не пережив би Здобуття.
— Чорний маг, — констатував Паровоз.
— Скорше — потойбічний феномен. Добре визрілий нежить, енергетично насичений, який впевнено орієнтується в матеріальному світі, взаємодіючи з оточенням скупими ударами, не тратячи сил даремно. Можливо, має матеріального носія.
Капітан Бер спробував уявити, як таке жахіття розгулює його містом, і не зміг.
— Незрозуміло інше — як ті двоє вціліли? Вони ж постраждали пізніше і лише тому, що не дотумкали вийти з вогню, — Сатал кивнув експертові, який відкопав між вугликами якусь круглу штукенцію. — В лабораторію, і дайте мені знати!
— Збройне прокляття спрацювало? — з внутрішнім здриганням запитав капітан.
Сатал поморщився:
— Навряд. Насос-знак розпався від зовнішнього впливу, а не від вивільнення накопиченої енергії Джерела. Збурення було максимально локальним, принаймні, цього разу.
Бер переловив себе на тому, що так і не побачив серед бруду характерних решток людського тіла:
— А де жертва?
— Очевидно, опритомніла і втекла, — байдуже відповів чорний. — Ременів тут не було, на місці її утримував лише насос-знак. Досить легковажно з їхнього боку.
— Психи ненормальні! — не витримав капітан. — Третій випадок. Чого вони добиваються?
— Імовірно того ж, що добивалася би Мелонс, якби ми її не забрали.
— Ще один посвячений?
— Навряд, — координатор ледве не плюнув на купу речових доказів, але зумів стриматися. — Здається мені, що ця стерва натреновувала собі наступника, зовсім трохи його не дотягнула. Він знає, що робити, і як, але ще недостатньо акуратний, тому перші дві жертви померли під час ритуалу. І йому не пояснили, як ризиковано ставити насос-знак на ініційованого чаклуна. От і результат!
Координатор ще раз огледів закопчені стіни.
— І ця сволота все ще на волі, — похмуро додав Бер.
— От і працюй давай! — ощерився Сатал. — Шукай свідків, не літав же він сюди. А я ще не закінчив!
Паровоз не став лаятися у відповідь, хоча його терпіння також було уже близьке до межі. Неможливо же весь час «входити» в положення! Він — начальних обласного відділу НЗАМПІС, у нього підлеглих чотириста чоловік, і в його обов’язки не входить сюсюкатися з молокососом, хай навіть і з чорних магів. Знайшов, теж мені, віслюка! Але жодна з емоцій, що бушували в його душі, не відобразилася на обличчі капітана Бера. Він розвернувся і мовчки закрокував до виходу, звично перебираючи в голові доводи на користь негайної відставки. Так, до повної пенсії йому ще п’ять років, але офіцерську пайку він уже відслужив, а чи багато треба старому холостяку? Численні родичі з радістю приймуть міського дядечка, глядиш, і скучати не доведеться. Перешкоду Паровоз бачив лише одну: якщо він піде, то повністю втратить всяку можливість впливати на події.
На сходах коледжу топтався молодий поліцейський в мотоциклетних окулярах і рукавицях. Побачивши капітана, він ожив і замахав руками. Ані хвилини спокою не дають! Бер протиснувся попри снуючих під’їздом пожежників і підійшов. Лице молодика набуло збентеженого виразу:
— Е-е-е, сер…
Паровоз подивився під ноги і, від серця, вилаявся:
— Нє, треба ж, і тут все засрали! Ну, що там ще?
Мотоцикліст протягнув капітанові конверт і Бер зрозумів, що лайно у нього ще попереду. Що могло статися, щоби шефа НЗАМПІС довелося повідомляти про це вістовим? Паровоз вийняв з щільного конверта депешу, прочитав і пошкодував, що не носить з собою отруту: в повній відповідності зі Статутом, бригада інструментального контролю сповіщала начальство про потужний сплеск магічної активності в районі набережної Барко. Невже вони все-таки, запізнилися?
— Підеш далі і передаш це старшому координаторові Саталу, зрозумів?
Поліцейський віддав честь і бадьоро захлюпав розмоклою підлогою. Звідки йому було знати, що він несе?