Це сказав і, коли цілували його учні, простягнув ноги, явився тихий лицем, радіючи, виглядаючи, наче друзів, ангелів святих, що прийшли на перенесення душі його, — і зразу заснув і приєднався до отців святих. Учні, за заповітом його, обвивши тіло, сховали в землю, і, окрім них, ніхто не знав дотепер про гріб Антонія преподобного. Атанасій же стару одежу з плащем від учнів взяв, наче самого Антонія в його дарах приймаючи і, наче пребагатим спадком збагачений, радісно на одяг той поглядаючи, завжди згадував образ свя-тости отця святого. Таке життя і кончина Антонія були. Його ж любов і слава по всіх краях розійшлася. Не через премудрість учених слів, ані ж через мирську мудрість і любов до суперечок, ані через відомий рід, ані ж через багатства безконечні зібрані він прославився, але через богоугодне життя. І збулося на ньому Спасителя слово: "Тих, що мене прославляють, прославлю". Ані на місці відомому не жив, але мало не на краю світу. У непрохідну віддалився пустелю і звідти відомий був в Іспанії, Африці, Італії, Ілириці і у старому Римі прославився! Не сам же Антоній цього хотів, ані не шукав той, що на горі від усіх сховатися намагався, але Господь світильника такого всім показав, щоб ті, що чують, у чеснотах наставлялися і, дивуючись такому отця преподобного життю, прославляли Отця небесного. Йому ж із єди-нородним Його Сином і Всесвятим Духом честь, слава, вдячність і поклоніння навіки. Амінь.
Окрім цього житія, яке написав Атанасій Великий, можна знайти й инші преподобного Антонія дії і корисні про нього розповіді: як преподобного Павла Тивійського знайшов у пустелі; як другого Павла, прозваного Непростим, прийняв і на путь спасіння наставив; як бачив Ангела в образі ченця, що сукав нитку, і вставав на молитву, і знову працював, і знову молився; як бачив диявола, який розпростер свої сіті по вселенній, і чув голос, що одне лиш смирення сітей тих уникає. И инше про преподобного цього в Патерику знайдеш. На кінець і цю про нього можна знайти повість, як диявол в образі людському прийшов до нього, хотівши розкаятися, про що пишеться таке. Великий серед досконалих отців преподобний Антоній, ясновидець, перейшов бісівські спокуси, до того ж ні за що їхні підступи не мав ані не переживав через них. І багато бачив мудрими очима і ангелів, і бісів, які дбають, займаючись людським життям, кожен з них, намагається, щоб навернути людину на свій бік. Настільки ж великий був і високий в чеснотах, що насміхався з нечистих духів і дошкуляв їм. Багато й ображав їх, нагадуючи їм, що з небес скинуті і мають мати муки у вогні вічнім. Трапилася ж колись річ така: два біси вирішили прийти до старця, прославляючи його і кажучи собі, що ніхто ж не сміє з них до нього наблизитися, боячися, щоб він їх ніяк не зранив: прийшов-бо старець у велику незалежність від пристрастей і в досконале життя й обожествився Пресвятим Духом. Один-бо з бісів каже до побратима свого, иншого біса: "Брате Зерефере [таке ім'я було в того біса], якщо би хтось з нас покаявся, чи прийняв би його Бог в покаяння? Чи може те бути, чи ні?" Відповідав другий: "І хто те знати може". Зерефер же сказав: "Чи хочеш, щоб я пішов до Антонія-старця, який нас не боїться, і від нього довідався і пізнав?" Відповів йому другий: "Іди, іди але пильнуйся пильно, бо старець прозорливий очима, може зрозуміти твою спокусу і не схоче про це спитати Бога. Проте йди, може, якраз бажане отримаєш". Тоді пішов Зерефер до старця, перетворився в чоловіка і почав плакати перед ним і ридати. Бог же, хотівши показати, що ні від одного не відвертається, хто хоче покаятися, але всіх приймає, хто до нього прибігає, і подаючи приклад грішному чоловікові, що й від диявола, зла начальника, не відвернувся б, якби той справді покаятися захотів, утаїв те на якийсь час від старця, щоб не пізнав ради бісівської. Побачив-бо преподобний того, що прийшов до нього, як людину чисту, а не як біса. І сказав: "Що так, ридаючи, плачеш, чоловіче, з серця, зранюючи і мою душу великими твоїми сльозами?" Біс же лукавий відповідав: "Я, отче святий, не є людина, а біс, як же, думаю, через безліч беззаконня мого". Спитав старець: "І що хочеш, щоб я зробив для тебе, брате?" [Думав-бо преподобний, що через велике смирення бісом себе називає, бо Бог не об'явив йому того, що було]. Сказав же біс: "Ні про що инше не прошу тебе, отче святий, хіба щоб ти помолився до Бога належно, щоб об'явив тобі, чи прийме диявола в покаяння, чи зовсім не потребує його? Якщо-бо його прийме, то і мене прийме, бо подібні до того діла вчинив". Старець же відповів: "Як же хочеш, зроблю, проте піди нині у дім свій, зранку ж прийди сюди. І скажу, що про це звелить Господь". Коли ж біс відійшов і ніч настала, підніс старець преподобний свої руки до неба, помолився до чоловіколюбця Бога, щоб показав йому, чи прийме диявола, який навертається в покаяння, і зразу ангел Господній став перед ним, кажучи: "Ось говорить Господь Бог наш: нащо просиш, о бісе, Мою державу? Він-бо, лукавством спокушаючи тебе, прийшов". Сказав же старець до ангела: "І чому не відкрив мені цього Господь Бог, але втаїв від мене, щоб не розуміти мені підступубісівського?" Ангел же сказав: "Не сумуй через річ цю, бо до-пуст цей Божий дивний на користь тим, що грішать, щоб не втрачали надії грішні, багато беззаконня вчинивши, але щоб приходили в покаяння, знаючи, що не відвертається преблагий Бог ні від одного, хто приходить до Нього. Якщо і сам той неприятель диявол справді прийде, до того ж і хай явиться таким чином бісівське озлоблення і відчай, коли-бо прийде до тебе, спокушаючи, і спитає тебе, не спиняй його зразу, але скажи йому таке: "Бачиш, що чоловіколюбець є Бог, ніколи ж не відвертається від кожного, хто приходить до Нього. Якщо б і сам прийшов диявол, то і тебе обіцяє прийняти, тільки якщо збережеш наказане від Нього". Коли ж спитає тебе: "Що він мені наказав?" Скажи йому: "Так говорить Тосподь Бог: "Знаю тебе, хто ти є і звідки прийшов, спокушаючи, ти-бо є давнім злом і не можеш бути новою чеснотою, злу цей начальник здавна, нині ж добро чинити не почнеш. Навчившись гордости, як зможеш смиритися в покаяння і знайти милість? Але хай не маєш цієї відповіді в день судний, що хотів покаятися і не прийняв тебе Бог, — ось і перед тобою благий і милостивий Господь кладе [якщо лише сам схочеш] покаяння і говорить так: "Проведи три роки, на одному стоячи місці, обернувшись до сходу, вночі і вдень взиваючи великим голосом і говорячи так: "Боже, помилуй мене, давнє зло". Це ж говоритимеш стократ. І знову другу молитву "Боже, спаси мене, потьмарену оману" також стократ говоритимеш. І знову: "Боже