ув голос, що одне лиш смирення сітей тих уникає. И инше про преподобного цього в Патерику знайдеш. На кінець і цю про нього можна знайти повість, як диявол в образі людському прийшов до нього, хотівши розкаятися, про що пишеться таке. Великий серед досконалих отців преподобний Антоній, ясновидець, перейшов бісівські спокуси, до того ж ні за що їхні підступи не мав ані не переживав через них. І багато бачив мудрими очима і ангелів, і бісів, які дбають, займаючись людським життям, кожен з них, намагається, щоб навернути людину на свій бік. Настільки ж великий був і високий в чеснотах, що насміхався з нечистих духів і дошкуляв їм. Багато й ображав їх, нагадуючи їм, що з небес скинуті і мають мати муки у вогні вічнім. Трапилася ж колись річ така: два біси вирішили прийти до старця, прославляючи його і кажучи собі, що ніхто ж не сміє з них до нього наблизитися, боячися, щоб він їх ніяк не зранив: прийшов-бо старець у велику незалежність від пристрастей і в досконале життя й обожествився Пресвятим Духом. Один-бо з бісів каже до побратима свого, иншого біса: "Брате Зерефере [таке ім'я було в того біса], якщо би хтось з нас покаявся, чи прийняв би його Бог в покаяння? Чи може те бути, чи ні?" Відповідав другий: "І хто те знати може". Зерефер же сказав: "Чи хочеш, щоб я пішов до Антонія-старця, який нас не боїться, і від нього довідався і пізнав?" Відповів йому другий: "Іди, іди але пильнуйся пильно, бо старець прозорливий очима, може зрозуміти твою спокусу і не схоче про це спитати Бога. Проте йди, може, якраз бажане отримаєш". Тоді пішов Зерефер до старця, перетворився в чоловіка і почав плакати перед ним і ридати. Бог же, хотівши показати, що ні від одного не відвертається, хто хоче покаятися, але всіх приймає, хто до нього прибігає, і подаючи приклад грішному чоловікові, що й від диявола, зла начальника, не відвернувся б, якби той справді покаятися захотів, утаїв те на якийсь час від старця, щоб не пізнав ради бісівської. Побачив-бо преподобний того, що прийшов до нього, як людину чисту, а не як біса. І сказав: "Що так, ридаючи, плачеш, чоловіче, з серця, зранюючи і мою душу великими твоїми сльозами?" Біс же лукавий відповідав: "Я, отче святий, не є людина, а біс, як же, думаю, через безліч беззаконня мого". Спитав старець: "І що хочеш, щоб я зробив для тебе, брате?" [Думав-бо преподобний, що через велике смирення бісом себе називає, бо Бог не об'явив йому того, що було]. Сказав же біс: "Ні про що инше не прошу тебе, отче святий, хіба щоб ти помолився до Бога належно, щоб об'явив тобі, чи прийме диявола в покаяння, чи зовсім не потребує його? Якщо-бо його прийме, то і мене прийме, бо подібні до того діла вчинив". Старець же відповів: "Як же хочеш, зроблю, проте піди нині у дім свій, зранку ж прийди сюди. І скажу, що про це звелить Господь". Коли ж біс відійшов і ніч настала, підніс старець преподобний свої руки до неба, помолився до чоловіколюбця Бога, щоб показав йому, чи прийме диявола, який навертається в покаяння, і зразу ангел Господній став перед ним, кажучи: "Ось говорить Господь Бог наш: нащо просиш, о бісе, Мою державу? Він-бо, лукавством спокушаючи тебе, прийшов". Сказав же старець до ангела: "І чому не відкрив мені цього Господь Бог, але втаїв від мене, щоб не розуміти мені підступубісівського?" Ангел же сказав: "Не сумуй через річ цю, бо до-пуст цей Божий дивний на користь тим, що грішать, щоб не втрачали надії грішні, багато беззаконня вчинивши, але щоб приходили в покаяння, знаючи, що не відвертається преблагий Бог ні від одного, хто приходить до Нього. Якщо і сам той неприятель диявол справді прийде, до того ж і хай явиться таким чином бісівське озлоблення і відчай, коли-бо прийде до тебе, спокушаючи, і спитає тебе, не спиняй його зразу, але скажи йому таке: "Бачиш, що чоловіколюбець є Бог, ніколи ж не відвертається від кожного, хто приходить до Нього. Якщо б і сам прийшов диявол, то і тебе обіцяє прийняти, тільки якщо збережеш наказане від Нього". Коли ж спитає тебе: "Що він мені наказав?" Скажи йому: "Так говорить Тосподь Бог: "Знаю тебе, хто ти є і звідки прийшов, спокушаючи, ти-бо є давнім злом і не можеш бути новою чеснотою, злу цей начальник здавна, нині ж добро чинити не почнеш. Навчившись гордости, як зможеш смиритися в покаяння і знайти милість? Але хай не маєш цієї відповіді в день судний, що хотів покаятися і не прийняв тебе Бог, — ось і перед тобою благий і милостивий Господь кладе [якщо лише сам схочеш] покаяння і говорить так: "Проведи три роки, на одному стоячи місці, обернувшись до сходу, вночі і вдень взиваючи великим голосом і говорячи так: "Боже, помилуй мене, давнє зло". Це ж говоритимеш стократ. І знову другу молитву "Боже, спаси мене, потьмарену оману" також стократ говоритимеш. І знову: "Боже, помилуй мене, мерзоту запустіння", — говори стократ. Так взивай до Господа безперестанно, бо не маєш тілесного складу, щоб втомитися чи знемогти. Коли ж здійсниш це зі смиренномудрістю, тоді прийнятий будеш в попередній свій чин і станеш причетний до Ангелів Божих". І якщо пообіцяє те зробити, прийми його в покаяння, але знаю, що давнє зло новим добром бути не може. Хай напишеться ж це останнім родом, щоб не втрачали надії грішні, які в покаяння прийти хочуть, дуже-бо легко увіряться з цієї грамоти люди не втрачати надії на своє спасіння". Це сказавши Антонієві преподобному, ангел зійшов на небо. Коли ранок настав, прийшов диявол і почав здалеку, ридаючи наче, плакати по-людськи і, до старця прийшовши, поклонився. Старець же спершу не викрив його, але в умі своєму сказав: "Погано прийшла брехня, дияволе, скорпіоне, злих начальнику, давнішнє зло, отруйний змію вселукавий". Тоді сказав до нього святий: "Молився до Господа Бога мого, як тобі обіцяв. І приймає тебе в покаяння, якщо приймеш те, що через мене заповідає тобі Державний і Всесильний мій Господь". Біс же: "І що [каже] звелів Бог зробити мені?" Старець же відповідав: "Заповідав тобі Бог таке: "Щоб стояв ти на одному місці три роки нерухомо і, на схід дивлячись, взивав удень і вночі: "Боже, помилуй мене, давнє зло", — говорячи це числом стократ. І знову друге сто, говорячи: "Боже, помилуй мене, мерзоту запустіння". І знову те ж число: "Боже, помилуй мене, оману потьмарену". І, коли це зробиш, тоді приєднаєшся до Ангелів Божих у тій же службі бути, в якій же і раніше був". Зерефер же зразу оманливий той образ покаяння відкинув, засміявся вельми і сказав до старця: "О монаху, якби я хотів назвати себе давнім злом, і мерзотою запустіння, й оманою потьмареною, то швидше і від початку це зробив би, щоби спастися, нині чи назву себе давнім злом? Не буде того. І хто це говорить? Я-бо й донині дивний у славі, і всі, хто боїться, підкоряються мені. І чи маю себе самого назвати запустіння мерзотою? Чи потьмареною оманою? Ніяк же, монаху, ні. Бо ще володію грішниками і люблять мене, у серці їхньому є. І ходять за волею моєю. А я хай буду рабом непотрібним і поганим задля покаяння? Ні, злий старче, ні, не буде того, щоб від великої чести в таке безчестя себе вкласти". І, це мовивши і крикнувши, диявол став невидимим. Старець же, вставши на молитву, дякував Богові, говорячи: "Справді, говорив ти, Господи, що давнє зло новою чеснотою стати не може. Зі зла начальників нових благодійників не буває". Це ж, браття, не марно намагався вам сказати, але щоб довідалися, яка Владики благість і добре серце. Бо якщо і диявола готовий прийняти задля покаяння, то наскільки більше людину, за яку ж кров Свою пролив. Якщо ти грішний, — покайся, якщо не покаєшся, то гірше бісів у пеклі мучитися будеш у геєні. Не тому, що согрішив [всі-бо грішать, і ніхто не є без гріха, тільки один Бог], але тому, що не хотів покаятися і просити Суддю перед кончиною своєю. Бо якщо знайде смерть кожного з нас, це і пошле перед нами туди, якщо помреш без покаяння. Працюючи на диявола різноманітними і всілякими гріхами, обов'язково з ним і осудишся у вогні вічному, приготованому для диявола і ангелів його. Якщо перед кончиною, відійшовши від гріха, Господеві догодиш покаянням та ісповіданням, о, якими благами по кончині насолоджуватимешся! Знайдеш-бо Суддю милостивого і сподобишся блаженства, і зі світлими ангелами оселишся, де є для всіх, що угодили, краса невимовна і завждисутня веселість радости, яку хай всі ми отримаємо, о Христе Ісусе, Господи наш. Тобі ж слава з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.