Після цього знову кат на судищі сів і, святих перед собою поставивши, мучив їх всіляко. Спершу звелів прядивом, у єлеї вмоченим, обвивати пальні їхні на руках і ногах і палити. І коли це було, згоріло прядиво на руках і ногах, святих нітрохи не пошкодивши. Тоді святому Юліянові і святому Келсію шкіру з голови здер. Блаженному Антонієві-пресвітеру й Анастасію очі вибрав. Святу ж Маріонілу коли хотів мучити, руки катам заніміли — і не торкнулися її. Віддані ж були всі на поїдання звірам, але й від тих збереглися цілими божественною силою, що пащі звірам загородила. На кінець звелів ігемон зі всіх темниць і в'язниць зібрати винних і на смерть засуджених, щоб з ними разом і святі мученики вбиті були. І зібрано було багато винних, звелів вивести всіх на посічення, і мучеників з ними, не щадячи ні сина свого, ані ж дружини. І так святий прийняв кінець, вбивством від меча посеред беззаконних помер. Було ж після усічення їхнього так, що зразу земля потряслася і впала третя частина града до основи, і не залишилося в граді ні одне те місце цілим, на якому ж який ідол у той час стояв. Були ж блискавиці, і громи, і град, і побив немалу частину народу невірного. Маркіян же, ігемон, зі страху ледь живий був і впав у недугу — по кількох днях, червами з'їджений, відійшов. У наступну ж ніч після усічення святих прийшли священики з благочестивими мужами, щоб тіла мученицькі забрати. Але тому що посеред безлічі трупів були, через те не могли пізнати їх. Схиливши-бо коліна, почали молитися, і ось явилися їм душі святих в образах дів — кожна присідала до свого тіла. І так тіла їхні чесні пізнавши, зібрали й поховали в церкві під вівтарем. Бог же, прославляючи святих Своїх, звелів джерелові води живої і цілющої вийти з того місця, на ньому ж тіла мучеників святих поховані були. І зцілювалися всілякі хвороби тою водою і молитвами святих, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава навіки. Амінь.
У той самий день житіє преподобного отця нашого Григорія, Чудотворця Печерського
Не лише Неокесарія хвалиться Григорієм Чудотворцем, але і свята Велика чудотворна лавра Печерська величається тезоіменитим йому преподобним. Дивний Бог, коли показався у святих Своїх Антонієві і Теодосієві Печерських, які сіяють різними чудами, у той же час і Григорія преподобного на чудотворення вибрав і в ту ж лавру Свою святу прикликав. Цей-бо блаженний, коли безмовствував преподобний Антоній у печері, прийшов до преподобного Теодосія, який будував монастир, і, від нього чернечий образ прийнявши, навчений був безкорисности, чистоти, смирення з послухом й инших чеснот, молитвам же найбільше віддавався. І так після багатьох подвигів, раніше, ніж випадало б за літами, сподобився дар мати чудотворення. Швидше від инших прийняв перемогу над бісами, що, здалеку святого побачивши, закричали: "О Григорію, виженеш нас молитвою своєю". Звичай-бо мав Григорій після всілякого співу заборонні молитви творити. Не терпів же переможений ворог прогнаним бути від святого, замислив, якою би злістю пакість йому в доброчинному житті зробити. І, не мігши сам нічого, намовив злих людей, щоб обікрали того, який не мав нічого, хіба книги до молитов і читання. В одну-бо ніч прийшли злодії до келії Григорія і, утаївшись, стерегли, поки вийде старець на утреню в церкву, щоб тоді, увійшовши, взяти речі його. Блаженний же відчув прихід їхній, не спав-бо кожної ночі, але, посеред келії стоячи, молився Богові безперестанку. Тоді помолився і за них, говорячи: "Боже, дай сон рабам Твоїм, щоб не трудилися марно, ворогу догоджаючи". І почутий був Богом, бо спали злодії п'ять днів і п'ять ночей, поки блаженний при багатьох братах збудив їх і сказав: "Доки будете стерегти марно, обікрасти мене бажаючи? Ідіть вже додому". Вони ж, вставши, не могли іти через те, що не їли стільки часу. Блаженний же поставив їжу і, нагодувавши, відпустив їх. І про це довідався князь града, звелів мучити їх. Сумний же був Григорій, бо через нього були передані на муки, пішов до князя, подарував йому якісь книги свої і злодіїв визволив. Инші ж книги продав і роздав гроші вбогим, так сказавши: "Щоб хто не впав у біду, хотівши обікрасти мене. Бо й Господь сказав: "Продайте маєтки ваші і дайте милостиню, зробіть собі скарбниці нестаріючі, скарби нетанучі на Небесах, де ж злодій не наблизиться, ні міль не поточить". Злодії ж через те чудо, що було на них, не вернулися до попередніх справ своїх, але з каяттям прийшли у той же Печерський монастир, віддалися на роботу братам. Але ворог не залишив злого починання свого: ще-бо мав цей блаженний Григорій вертоград малий, у ньому ж зілля сіяв і дерева плодові насадив. В инший-бо час намовив той самий ворог, і прийшли инші злодії, влізли у вертоград той і наповнили мішки свої плодами. Взяли ношу на себе і хотіли йти, і ось — не змогли, а простояли два дні і дві ночі нерухомі, пригнічені тягарем, тоді почали кричати: "Отче святий, Григорію, відпусти нас, покаємося вже з гріха свого і більше не чинитимем такого!" Чувши ж, чорноризці прийшли і взяли їх, але не могли звести їх із місця того, тоді спитали їх: "Коли ви сюди прийшли?" Злодії ж відповідали: "Два дні і дві ночі стоїмо тут". Сказали їм чорноризці: "Ми завжди сюди ходимо, але не бачили, щоб ви стояли". Злодії ж відповіли: "І якби ми бачили, що ви ходите, просили б у вас сльозами клопотання до старця. І ось вже, знемігши, почали кричати, просимо-бо: моліть чудотворця святого, щоб пустив нас". Коли прийшов Григорій, сказав їм: "Тому, що не робили нічого ціле життя ваше, крали чужий труд, а самі не хотіли трудитися, віднині стійте, нічого не роблячи, решту років до кінця життя вашого". Вони ж зі сльозами просили старця, щоб відпустив їх, обіцяючи з того часу не чинити таких прогрішень. Старець же зжалився над ними і сказав: "Якщо хочете руками вашими працювати і з праці вашої инших годувати, пущу вас". Злодії ж із клятвою сказали: "Не буде ж непослуху жодного перед тобою". І сказав їм Григорій: "Благословен Бог, що укріпив вас, відтепер гудете працювати на святу братію і з вашої праці на потребу їй приносити". І так відпустив їх. Злодії ж за діло погане у вертограді тім малім добре робили, працюючи на городах усього Печерського монастиря до кінця життя свого. Спокусився і втретє звабний спокусник через злодіїв також приступити до Блаженного і таким чином обманути його. Прийшли якось до Григорія троє якихось. Не таємно, як злодії, але в лице,. Якби ви мене не замкнули, я б, прийшовши, допоміг йому, щоби не вмер. Але тому що ворог навчив вас оберігати суєтне і брехню, тому ж і милування своє ви залишили". Бачили ж нечестиві ті, що слова блаженного збулися, впали в ноги йому, просили прощення. Григорій же засудив їх до роботи в Печерському монастирі, щоб відтоді трудилися, з поту лиця свого їли хліб свій і були здатні нагодувати й инших із трудів своїх. І так і вони закінчили життя своє з дітьми своїми, працюючи в Печерському монастирі рабами Пресвятої Богородиці й учнями преподобних отців наших Антонія і Теодосія.