Однак я навіть уві сні часто когось збираю…
— Упродовж року зі мною, — розповідав жнець Фарадей Рованові та Сітрі, — ви навчитеся користуватися різноманітними ножами, влучно стріляти з більш ніж десятка видів вогнепальної зброї, отримаєте практичні знання з токсикології, а ще розпочнете тренування з найнебезпечніших бойових мистецтв. Ви, звісно, не станете майстрами в цих речах — для цього потрібні роки, — але отримаєте базові навички, які потім зможете розвивати.
— Навички, що стануть зайвими для того, кого ви не оберете, — зауважила Сітра.
— Жодні наші знання не бувають зайві, — сказав їй жнець.
І хоча дім женця був скромно обставлений і не мав декору, там була одна дивовижна річ — зброярня. Раніше то був гараж старого будинку, але тепер на стінах розташувалася величезна колекція зброї женця. На одній стіні висіли ножі, на іншій — вогнепальна зброя. Третя стіна нагадувала аптечну полицю, а на четвертій були більш старовинні предмети. Майстерно вирізьблені луки, сагайдак зі стрілами з обсидіановими гостряками, лячно великі арбалети, навіть булава — хоча було важко уявити, як жнець Фарадей убиває когось булавою. Вони вирішили, що четверта стіна — то такий собі музей, але все ж не були певні в цьому стовідсотково, і це трохи хвилювало.
Розпорядок дня був досить суворий. Рован і Сітра тренувалися працювати з ножами та палицями, спарингуючи з женцем, який, попри вік, виявився навдивовижу сильним і метким. Вони вчилися стріляти на спеціальному стрільбищі для женців та їхніх учнів, де заборонена для загалу зброя була не лише дозволена, але її використання навіть заохочувалося. Вони вивчили основи бокатору чорної вдови — смертоносної версії стародавнього камбоджійського бойового мистецтва, спеціально розробленого для Цитаделі женців. Це їх дуже виснажувало, але робило сильнішими, ніж будь-коли раніше.
Однак фізичні тренування складали тільки половину режиму. У центрі зброярні стояв старовинний дубовий стіл — однозначно реліквія Ери смертності. Саме за цим столом жнець Фарадей щодня по кілька годин навчав їх тонкощів роботи женця.
Вони розвивали розум, вивчали історію та хімічний склад отрут, а також мали щодня робити записи у своїх учнівських щоденниках. Ніхто з них навіть не уявляв, що існує так багато інформації про смерть.
— Історія, хімія, письмо — це ж наче навчання в школі, — жалівся Сітрі Рован, бо не насмілювався поскаржитися женцеві Фарадею.
А на додачу — збирання.
— Для кожного женця встановлюється квота на збирання у двісті шістдесят убивств на рік, — розповів жнець Фарадей, — у середньому п’ять на тиждень.
— Тож у вихідні ви не працюєте, — пожартував Рован, намагаючись додати до розмови трохи нервової легковажності.
Але Фарадея це не розвеселило. Він серйозно сприймав усе, що стосується збирання.
— Коли я нікого не збираю, то ходжу на похорони та проводжу дослідження, готуючись до майбутніх збирань. У женців — тобто хороших женців — нечасто бувають вихідні.
Рован із Сітрою ніколи навіть не думали, що не всі женці хороші. Панувала загальна думка, що женці мають найвищі моральні й етичні стандарти. Вони чинять мудро й чесно. Навіть ті з них, хто хоче стати знаменитістю, заслуговують на це своїми діяннями. А ідея, що деякі женці можуть бути не настільки достойними, як жнець Фарадей, навіть у голові не вкладалася його новим учням.
Сітру ніколи не полишав той первісний стан шоку від збирання. І хоча після того першого дня жнець Фарадей більше не просив їх брати участь у припиненні чийогось життя, було складно пережити навіть співучасть. Кожна передчасна смерть була замотана у власний саван жаху, наче те жахіття, що повторюється знову і знову, ніколи не втрачаючи сили. Вона гадала, що з часом втратить чутливість до цього процесу — звикне, як звикають до роботи. Але цього не трапилося.
— Це означає, що я зробив мудрий вибір, — сказав їй жнець Фарадей. — Якщо ти не мусиш постійно засинати зі сльозами на очах, то не маєш достатньо співчуття, щоб бути женцем.
Вона сумнівалася, що Рован засинає зі сльозами на очах. Він один з тих, хто не демонструє своїх емоцій. Вона не могла його розгадати. Він непроникний, і це її хвилювало. Чи, може, він настільки прозорий, що вона дивиться крізь нього? Сітра точно не знала.
Вона досить швидко усвідомила, що жнець Фарадей дуже винахідливий у методах збирання. Він ніколи двічі не повторював один метод.