Поступитись їй? Стати рабами на кілька віків? Або відповісти гордою відмовою і згубити весь народ, і насамперед невинних дітей, які найтяжче потерпають від отруєного повітря?
Фарамант пропонував прикинутись, що вони погоджуються з вимогою чаклунки, і дістати, таким чином, перепочинок, а опісля шукати засіб боротьби з Арахною. Інші вважали, що злу фею не так просто обдурити. Вона зажадає заложників, і, якщо народ повстане, заложники загинуть.
Під час найжаркішої суперечки двері Тронної залп несподівано розчинились і до неї вбігли Бориль і Робиль. Читачі, ймовірно, пам'ятають кругленькою веселого Бориля і довгов'язого щуплого Робили, двох лікарі» з країни Підземних рудокопів. Ці друзі-суперники завжди сперечалися, завпеди висміювали один одного, але не могли прожити жодного дня, щоб не зустрітись.
Бориль і Робиль виглядали дивно. З иіздх>ів у цих стирчала вата, а роти були закладені великим листям дерев, що трималися на зав'язках. Лікарі збуджено і швидко бурмотіли щось незрозуміле: говорити їм заважали листки. Тоді Борпль сердито зірвав зав'язку і вийняв листя з рота.
— Відкриття! Велике відкриття! — заволав він. — Ми знайшли…
— Засіб боротьби з Жовтим Туманом! — підхопив Робиль, теж звільнившись від листка: йому нестерпною була думка, що його друг сам розкаже про все.
Лікарі, хвилюючись і перебиваючи один одного, розповіли таке. Після того, як, рятуючись від Жовтого Туману, рудокопи з сім'ями пішли в підземелля, захопивши з собою і Жуванів (на Печеру не поширювалося чаклунство Арахни), Бориль і Робиль залишилися в селищі самі. З їхнього боку це було справжнім героїзмом, бо кашляли вони не менше за інших. Але два лікарі не думали про себе, коли зазнавали тривалого впливу отруєного повітря: вони шукали засіб боротьби з ним. Спочатку вони переконалися в тому, що коли дихати крізь марлю, змочену водою, то Жовтий Туман не так згубно діє на легені і кашель пом'якшується. Добрий засіб, безперечно, але де дістати стільки марлі, щоб забезпечити нею всіх жителів Чарівної країни — і дітей, і дорослих? А крім того, треба ще подумати і про тварин, і про птахів. І лікарі вирішили, що допомогти повинна природа.
«Невже в наших лісах не знайдеться дерев з таким пористим листям, яке пропускало б чисте повітря і затримувало шкідливі частинки туману?» — думали Бориль і Робиль.
Вони пройшли лісами і гаями десятки миль, оглянули сотні різних порід дерев. Щільні шкіряні листки або підкидали одразу, без дослідження, — ясно, що вони затримають не тільки туман, а і саме повітря.
Зате листя з дрібними дірочками — порами — лікарі розглядали і перевіряли особливо ретельно. І нарешті їхні пошуки увінчалися успіхом. Листя з дерева рафалоо виявилося таким, що краще не придумаєш. Їхні пори затримували отруйні краплинки, а чисте повітря проходило вільно. І листя рафалоо мало достатню міцність, щоб прикріпляти до них зав'язки.
Правда, час від часу з листя доведеться змивати налиплі на них краплинки туману, але це не вимагатиме великої праці. Остаточно упевнившись у незвичайній цінності свого відкриття, зраділі Робиль і Бориль поспішили до Смарагдового міста.
— Ми всю дорогу дихали крізь листя рафалоо, — навперейми доповідали лікарі, — і кашель у пас майже щез.
Цю заяву зустріли захопленими аплодисментами.
— Треба негайно спорядити експедицію до Голубої країни за листям рафалоо, — розпорядився Страшило.
— Не турбуйтесь, ваша величносте, — відгукнувся Бориль. — У нас у селищі працювали на будівництві дамби п'ять дуболомів, і воші за нашим наказом принесли сюди десять величезних мішків з дорогоцінним листям. Вистачить на всю країну!
Правитель Смарагдового острова підійшов до стінної шафки, відкрив її, дістав два ордени і мовчки прикріпив до піджаків зашарілих від радості лікарів.
— Зараз у цій залі відкриється тимчасовий кон-суль-та-ційний пункт, — сказав Страшило. — Негайно зібрати всіх міських лікарів, медичних сестер, сиділок, санітарів, — звелів він Фарамантові. — Ви, цапове, про-ін-струк-ту-є-те їх, як користуватися листям рафалоо, і вони навчать народ.
— Кон-суль-та-цій-ний пункт… про-ін-струк-ту-є-те… Які важкі слова! — з великою повагою прошепотіла ворона. — І подумати лишень, що це я порадила Страшилу роздобути мозок! Аж самій не віриться…
Страшило почув похвалу Кагги-Карр, і голова його почала розбухати від гордості, з неї полізли голки і шпильки. В цей момент до зали увійшов Руф Білан. Помічник Фараманта, який чергував біля воріт, пропустив Білана в місто без зелених окулярів.