Помітивши в залі пожвавлення, посол Арахни заговорив:
— Судячи з ваших радісних облич, панство, я гадаю, що передам чаклунці Арахні розсудливу відповідь. Очевидно, ви згідні підкоритись їй?
Страшило не поспішаючи підійшов до трону, важко всівся на нього і суворо відрізав:
— Наші радісні обличчя означають, що ми зневажаємо погрози твоєї хазяйки і ка-те-го-рич-но відкидаємо її владу! Знай, запроданцю, що ми знайшли… — глянув на Ружеро, котрий застережливо підніс пальця до губ. Страшило спритно викрутився: —… ми знайшли належну, гідну відповідь на її нахабні претензії — ми відповідаємо відмовою! З цим можеш повернутися до чародійки!
Руф Білан покинув палац з розгубленим виглядом, а Ружеро сказав Правителю:
— Ви мало не видали ворогові найважливішу таємницю!
— Так, визнаю, я ледве не проговорився через свою гарячковість, і хтозна, які б заходи вжила чаклунка, коли б я вибовкнув про наш секрет Руфу Білану. Але коли вже зайшло про цього запроданця, скажіть, шановний Ружеро, чому ваші рудокопи не перевиховали Білана після його пробудження?
Ружеро відповів:
— З донесення чергового по Печері я знаю, як усе трапилося. Коли Руф Білан прокинувся, його перевиховання пішло звичайним шляхом. Однак воно тривало лише два дні, а потім Білан щез; у хатинці, де він жив, знайшли недоїдені ласощі з горішнього світу, а поряд з його слідами на доріжці виднілися сліди чиїхось маленьких ніг…
— Усе зрозуміло, — сказав Страшило. — Його забрали посланці Арахни, і чаклунка виховала Білана по-своєму. Дуже шкода, що так сталося, але тепер цього не виправиш…
Тим часом у залі почали сходитися запрошені до палацу медичні працівники і лікарі, сестри, санітари. Дуболоми внесли мішки з листям рафалоо і цілі оберемки зав'язок. Лікарі Бориль і Робиль показували медикам, яким боком прикладати листя до рота, як прикріплювати до них зав'язки…
Поки в залі тривала ділова метушня, Страшило покликав ворону.
— Як ти гадаєш, Кагги-Карр, в околицях Смарагдового острова ростуть дерева рафалоо? — запитав він.
— Чого ти цим цікавишся?
— Бачиш, лікарі принесли багато листя, але їх вистачить тільки для людей. А ми повинні подбати також про звірів і птахів. Тому експедиція, про яку я говорив, все-таки має відбутися. Але Голуба країна дуже далеко від нас. Може, рафалоо росте десь ближче?
Ворона задумалася.
— Якщо мене не зраджує пам'ять, я ласувала плодами рафалоо в Лісі Шаблезубих Тигрів. Це наполовину ближче до Смарагдового острова.
— Тоді я прошу тебе, розпорядися, відправ туди дуболомів, та нехай візьмуть побільше мішків.
Публіка в залі почала рідшати, лікарі, сестри і санітари покидали палац, прихопивши з собою матеріал для рятування людей від отруйного туману. Страшило, в чиїй голові так і роїлися мудрі думки, завів розмову з Борилем:
— Дорогий лікарю, ми убезпечимо від хвороби тисячі і тисячі людей, але що скажете про звірів і птахів? Невже ми допустимо їхню загибель?
— Аж ніяк, ваша величносте! — палко вигукнув Бориль. — Але питання з ними дуже складне. Доведеться прикладати листя до їхніх ніздрів. І зав'язки тут, либонь, не допоможуть…
— А що, коли їх приклеювати? — невпевнено запитав Страшило.
Лікар аж підстрибнув.
— Ваша величносте, ви подали чудову думку! Саме так, саме приклеювати! Ми будемо приклеювати шматочки листя до ніздрів тварин і птахів, причому, скажу я вам, з птахами справа буде набагато простішою. Та ось, я зараз спробую! Пані Кагги-Карр, загляньте сюди на хвилинку!
Ворона, яка ще не встигла покинути залу, підлетіла до лікаря. Той узяв листок рафалоо, майстерно вирізав ножицями два невеликих кружальця, дістав з похідної аптеки флакончик клею, змазав краї кружалець і вправно приліпив їх до ніздрів птаха. Кагги-Карр незчулася, як її дзьоб прикрасився з боків двома зеленими фільтрами, які віднині затримуватимуть отруйні частинки туману.
— Ну як, моя люба, подобається? — розсміявся Бориль. — По-моєму, ці штучки вас прикрашають. Погляньте в дзеркало.
Вправність лікаря вразила все оточення. А Кагги-Карр відчула, що їй зразу стало легше дихати, і щиро подякувала Борилю.
В місті відкрилося кілька медичних пунктів, де лікарі і сестри постачали жителів фільтрами рафалоо, в першу чергу обслуговуючи дітей і старих. Звичайно, перед їжею і питтям, у розмові ці фільтри доводилося знімати. Але їжа і пиття забирають у людини не так уже і багато часу, а розмовляти лікарі радили якомога менше. Декому з балакучих кумась це не припало до душі, але мусили змиритись.