ГІНЕЦЬ З ЧАРІВНОЇ КРАЇНИ
дного разу Чарлі Блек, Енні і Тім засиділися в степу до пізніх сутінків. Тім наполегливо вмовляв моряка взяти його з собою в плавання.
— Адже це не має значення, що мені тільки одинадцять, — говорив хлопчик. — Погляньте, який я великий і сильний. Виставте проти мене п'ятнадцятирічного, і ще невідомо, хто переможе. З мене вийде юнга перший сорт, ого-го!
Попихкуючи люлькою, Блек віджартовувався:
— І не шкода тобі розлучатися з подружкою, Тіме? Вона дуже побиватиметься за тобою!
Тім насупив брови і повторив почуті від дорослих слони:
— Чоловіки повинні шукати щастя в чужих краях, а доля жінки залишатися біля домашнього вогнища.
Капітан сміявся до сліз.
— Влучно сказано, клянусь айсбергами! Але знаєш що, чоловіче, років через три-чотири я знову приїду в ці краї, а ти за цей час підростеш, і я візьму тебе відразу матросом.
Така обіцянка не дуже влаштовувала Тіма, він зібрався сперечатися і далі, як раптом увагу далекозорого моряка привернула темна цятка у вечірньому небі. Вона швидко збільшувалася, наближаючись, і небавом перетворилася в силует дивних обрисів. На фоні призахідного сонця можна було розрізнити потворну голову з гребенем на довгій шиї, обабіч тулуба змахували величезні крила, а на спині виднілася невеличка клітка.
— Дракон, клянуся морською безоднею, це дракон! — закричав Чарлі. — Абсолютно такого ж ми з Еллі бачили в печері, коли йшли підземним ходом!
— І це може бути тільки Ойххо! — в захваті скрикнула Енні.
— Звичайно, Ойххо! — підтвердив Тім. — Лише він знає дорогу до Канзасу!
Дракон, полискуючи жовто-білим черевом, описував великі кола пад моряком, що підскочив, і дітьми. Чиясь голова в гостроверхому капелюсі притиснулася до прутів кабіни і розглядала людей.
— Фарамант! Енні, це Фарамант! — захоплено волав Тім і став махати руками, запрошуючи дракона спуститися на землю.
Потвора з шумом приземлилася, відчинилися дверцята кабіни, з неї випала мотузяна драбина, і по ній почав спускатися маленький чоловічок у зелених окулярах. Але перш ніж він подолав дві сходинки, з кабіни випурхнув чорний птах і радісно кинувся на груди Енні.
— Кагги-Карр! — вигукнула Енні.
Дівчинка притисла до себе ворону і лагідно гладила її настовбурчене чорне пір'я.
— Кагги-Карр, дорогенька, люба моя, як я рада вас бачити!
Ворона тихо і ніжно каркала.
Маленький чоловічок у зелених окулярах нарешті зійшов з драбини і приязно привітався з Чарлі Блеком та дітьми.
— Я дуже радий бачити вас, Велетне із-за гір, — сказав він, — радий бачити Енні і Тіма. Я прилетів сюди на драконі Ойххо з надзвичайно важливим дорученням…
Почувши своє ім'я, дракон повернув до Енні свою потворну голову з великими розумними очима, і дівчинка підійшла до нього, погладила по лускатій шиї. Задоволений Ойххо вдарив по землі довгим в'юнким хвостом.
Фарамант коротко і діловито виклав події, які сталися в Чарівній країні за останні місяці: пробудження злої феї Арахни від п'ятитисячолітнього сну; її намір обернути в рабство жителів країни; горда відмова волелюбних народів, і, нарешті, згубна дія Жовтого Туману, насланого чаклункою.
— Тепер уся наша надія на Енні і Тіма, — закінчив свою сумну розповідь Вартовий Брами. — Вони допомогли нам у боротьбі з Урфіном Джюсом і войовничими Марранами. А тепер ми сподіваємося, що вони навчать нас боротися з зимою, яка насувається на нашу країну!
Вислухавши Фараманта, капітан похитав головою і сказав:
— Ви жорстоко помиляєтеся, друже мій, коли сподіваєтеся перемогти зиму, збудувавши теплі житла і тепло одягнувшись. У нас зима приходить і відходить, а за нею настають весна і літо. А у вас, як я зрозумів з ваших слів, зима буде тривати вічно, якщо не щезне Жовтий Туман. Але він не щезне, поки жива Арахна. Отже, питання стоїть так: або перемога над чаклункою, або загибель Чарівної країни. І нехай моя дерев'янка пустить корінь у землю, якщо я не втручуся в цю справу і не спробую врятувати ваш чудовий, неповторний край!
— Ур-ра! — дзвінко закричали діти і кинулися обнімати самовідданого моряка.
— А що, справді, може стримати такого всесвітнього волоцюгу, як я? — вів далі капітан. — Напишу помічникові, щоб корабель відправляв у плавання на Куру-Кусу без мене, а сам махну в новий рейс на драконі! Треба ж випробувати і цей вид транспорту!
Фарамант змахнув сльози радості, що котилися з-під зелених окулярів, а ворона весело переверталася в повітрі.