Захват присутніх досяг крайніх меж. Шибки у вікнах дрижали від гучних криків, паркет тріщав від тупоту ніг. Страшилові довелося довго калатати дзвоником, щоб відновити порядок. Коли в залі стихло, Чарлі запитав механіка Лестара:
— Чи можу я розраховувати на вашу допомогу? Робота термінова, і нам потрібно багато людей.
Лестар гаряче запевнив моряка, що і сам він, і його помічники вступають у повне розпорядження Велетня.
— Ми будемо спати по дві-три години на добу, але швидко збудуємо такого велета, який поміряється силою з Арахною! — вигукнув механік. — І, до речі, ми привезли з Фіолетової країни багато різного інструменту, який тепер нам знадобиться.
— Енні, де в тебе Тіллі-Віллі? — запитав Блек.
— Тут, дядечку.
Дівчинка дістала статуетку з рюкзака і простягла морякові. Чарлі Блек підняв її якнайвище, щоб члени Ради могли краще розглянути.
Пролунали зачудовані вигуки. Божок був страшним. Продовгуваті косі очі дивилися люто, загрозливо. Низьке чоло пересікала глибока зморшка. Великий рот вишкірявся в зловісній усмішці, і з нього стирчали величезні білі ікла. Вся фізіономія дихала невмолимою люттю і ненавистю до всього світу.
Глядачі пригнічено споглядали Тіллі-Віллі, а шестирічний хлопчик, що проник до зали за батьком, гучно заплакав зі страху, і його швидко вивели.
— Гарний? — іронічно запитав Чарлі.
— Таких виродків ніколи не було в нашій країні, — переконливо заявив Лев. — Навіть шаблезубі тигри не такі страхітливі на вигляд.
— Тоді оцього молодця ми і візьмемо за зразок для нашого самохідного велетня. Уявляєте, яким він буде чудовиськом, маючи зо тридцять ліктів зросту?
— Так він виглядатиме вражаюче, — погодився Страшило.
ЗАЛІЗНИЙ РИЦАР ТІЛЛІ-ВІЛЛІ
НАРОДЖЕННЯ ВЕЛЕТНЯ ТІЛЛІ-ВІЛЛІ
айстерню організували в просторому підвалі палацу, де ще стояли верстаки, на яких Урфіл Джюс з помічниками виготовляли дуболомів. Приміщення освітлювалося безліччю свічок. Повітря в підвалі очистили з допомогою вогнищ, і свічки давали достатньо світла.
Робота закипіла. Чарлі Блек зробив креслення, і за цими кресленнями вирізали із залізних листів заготовки для тулуба, голови, рук і ніг майбутнього велета Тіллі-Віллі — йому дали таке ім'я на честь поганського божка. Робота Блека вимагала великої точності: вирізані деталі належало вигинати за допомогою дерев'яних молотків, щоб вони одержали необхідну кривизну, а після клепання набули б обрисів людського тіла. Найменша помилка в розрахунках призвела б до непоправних наслідків.
Справа ускладнювалася розмірами Тіллі-Віллі. Чарлі Блек і Лестар вирішили, що зростом Тіллі-Віллі повинен перевершувати Арахну. Лише тоді чаклунка відчує страх перед могутнім противником, і це призведе її до поразки й загибелі.
Чотири-п'ять листів заліза пішло на кожну руку, на ноги по сім-вісім, а величезний тулуб «забрав» цілих двадцять листів. На щастя, Чарлі Блек привіз з Канзасу достатню кількість матеріалу.
По двадцять годин і більше на добу в майстерні вищали свердла, стукали молотки, в горнах гартувалися залізні прути, ковалі виковували заклепки. Під низьким склепінням підвалу було так жарко, що люди обливалися потом, інколи навіть непритомніли. Але ніхто не кидав роботу, всі працювали самовіддано, розуміючи, що від них залежить порятунок рідної країни.
І ось у різних кутках підвалу з'явилися величезні стегна, гомілки, передпліччя майбутнього велетня. Вони скидалися на металеві тунелі, всередині яких вільно пересувалися маленькі Мигуни зі своїми інструментами. Ці частини належало дотепно з'єднати зв'язками, щоб з них вийшли ноги і руки.
У величезній голові механічного велета просвердлили дві великі продовгуваті діри для очей, отвір для рота. Тулуб Тіллі-Віллі вирішили складати у дворі; якби це було зроблено в підвалі, то він би не проліз через двері.
Але зробити тулуб, голову і кінцівки велетня — це була тільки частина справи, і, до того ж, не найголовніша. Адже Тіллі-Віллі має ходити й бігати, володіти зброєю — мечем і щитом. Для цього треба начинити його багатьма шестернями, важелями, пружинами, великими і малими, які замінять велету м'язи. Це вимагало великої майстерності і часу. На щастя, Мигуни здавна мали славу чудових майстрів, а за останні роки набули практичних навичок у розбиранні й складанні Залізного Дроворуба з його складними механізмами.