Швидкість просування фургона-фортеці і мишачої армії належало узгодити. Якщо Чарлі Блек прибуде в печеру злої чарівниці раніше за мишей, то чаклунка відлетить. Тоді мишам і велетневі Тіллі-Віллі буде дуже важко її розшукати.
На шляху мишей постала висока гора з крутими схилами, на її подолання сіре воїнство затратило кілька годин. Скориставшись цією обставиною, Тім вирішив злітати з доповіддю до одноногого моряка. Він захопив з собою й мишачу королеву.
Килимок швидко доставив хлопчика до фургона, який уже залишив позаду Велику річку і теж заглибився в Південну область. За ним невідступно крокував Тіллі-Віллі; дуболоми заводили його двічі на день.
Енні, Чарлі Блек і решта з радістю почули від Тіма і Раміни, що мишача армія в поході, але засмутилися, дізнавшись, яких втрат вона зазнала під час учорашньої бурі. Ця буря захопила й ту місцевість, де знаходився фургон, але, звісно, не завдала жодної шкоди її гарнізонові.
За розрахунками Залізного Дроворуба, Кагги-Карр і Раміни виходило, що пересувна фортеця випередила мишей і їй належало затриматись на день-два, щоб не злякати чаклунку завчасу. Тім набрав пової провізії, нагострив топірець, посадив Раміну в кишеню, і вони рушили назад. Коли наздогнали мишаче військо, останні його взводи вже скочувалися з гори, вибратися на яку їм коштувало багато зусиль.
Наступний день походу видався дуже важким. Дорогу раз у раз перетинали ущелини з прямовисними стінами. Деякі з них вдавалося обійти, через інші Тім перекидав мости, зрубуючи дерева, що росли на краю ущелин.
Та ось зустрілася їм така ущелина, яку не можна було обійти, і на її краях не росли дерева. Що було робити? Перевозити мишей на килимі-самольоті. На це піде дуже багато часу. Королева запропонувала влаштувати живий висячий міст. Кількасот найбільших і найдужчих мишей, вчепившись передніми лапками за хвости своїх подруг, утворили живий ланцюжок, і Тім перекинув його через провалля.
По цьому живому, хисткому мосту рушили миші рота за ротою, попискуючи від страху і намагаючись не дивитися вниз. Усе обійшлося гаразд, тільки в пораненої Чорнушки запаморочилася голова, і вона ледь не полетіла на дно ущелини.
Коли переправа закінчилася, Тім забрав міст на килимок. Це була остання, найтяжча перешкода. Далі місцевість простягалася більш-менш рівна. Через чотири дні швидкого просування визирнуло голубе небо — володіння Арахни, що викликало невимовну радість у всього війська, від генерала до рядової миші. І це сталося вчасно: багато мишей уже почали кашляти, а в декого засльозилися очі.
Залишивши позаду область Жовтого Туману, миші зітхнули вільно. Проте тепер вимагалася особлива обережність: в околицях могли з'явитися гноми. Дізнавшись про нашестя мишей, вони донесуть чаклунці, і справа буде програна. На щастя, ґрунт тут виявився м'який, миші швидко вирили безліч нір і надійно заховалися там від чужого ока. А Тім полетів до фургона на чергову нараду з Чарлі Блеком.
ТІЛЛІ-ВІЛЛІ — ВИНАХІДНИК
ілком випадково, що на шляху армії Раміни не зустрівся жоден гном, і тому Арахна не дізналася про наближення мишей: це змусило б її насторожитися.
Але розвідники донесли чаклунці, що до її володінь рухається дивний будинок на колесах, якого тягнуть дерев'яні люди, і він добре захищений: його невідступно супроводжує залізний гігант з лютим обличчям. Арахна вирішила дізнатися, що то за вороги такі і наскільки вони небезпечні.
Захопивши з собою Руфа Білана, чаклунка всілася на килим-самоліт і рушила в дорогу. За милю до того місця, де за донесеннями гномів перебували люди, чарівниця приземлилася і, сховавшись у лісі, послала в розвідку Білана.
Минуло півгодини. Неподалік від схованки Арахни захрустіло сухе листя під ногами Руфа Білана, який повертався, а незабаром з'явився і він сам. Маленький чоловічок ішов хитаючись, його обличчя побіліло від жаху, губи конвульсивно тремтіли. Нарешті він вичавив з себе: Що я бачив, хазяйко!.. Що я бачив… — І він замовк.
— Ну, кажи ж, боягузе! — гримнула на нього фея.
— Там ве… велетень, — заїкаючись, почав розповідати розвідник. — Зро… зростом він більший за вас… А обличчя… Ух, яке об… обличчя! Я добре ховався в кущах, але, коли він глянув у мій б… бік, мені з… з… здалося, що його страшні оч… ч… очі просвердлили мене на… на… наскрізь… І він з… з… зве одноногу лю… людину та… та… том! Я ле… ледве ви… вибрався зв… звідти!