— Ото, покладись на такого бовдура, — з презирством сказала Арахна. — Ходив-ходив і нічого не дізнався. Доведеться самій вирушати.
Чаклунка спочатку йшла на весь зріст, потім зігнулась і, нарешті, почала пробиратися між деревами по-пластунськи.
Нарешті до її вух долинув якийсь шум і тріск. Арахна підповзла ближче, і ось що вона побачила. Тіллі-Віллі прорубував для фургона дорогу в лісі. Він стояв спиною до чарівниці, ледь нахилившись, і величезний меч літав, як лозинка, в його могутніх руках. Після кожного удару валилося товсте дерево, і сумлінні дуболоми негайно відтягували його в бік. Арахна не побачила обличчя велетня, але його зріст і сила викликали в неї велику шану.
«Ні, — сказала сама собі чаклунка, — мені з таким залізним парубком битися не з руки. Але нічого, в мене € чарівний килим, і нехай цей простак гасає за мною по країні на своїх двох».
Коли б чаклунка знала, що нестримні мишачі полчища грізною лавиною підступають до її печери!..
Арахна повернулася додому похмура, задумлива. Вона будувала плани, як затримати противника в дорозі на щонайдовший строк. Гномам Арахна наказала безперервно шпигувати за ворогами і щовечора повідомляти про їхнє місцеперебування.
Зупинка фургона, про яку Чарлі Блек домовився з Раміною, тривала дві доби. Першої ж ночі в країні Страшила трапилася важлива подія, що вплинула на весь хід кампанії.
Лестар спав у своєму затишному кріслі, коли згори долинув приглушений голос Залізного Рицаря:
— Лестаре! Водію Лестаре, відгукніться!
Нема відповіді. Велетень підвищив голос:
— Лестаре, послухайте, я ж вас кличу!
— Ммм… Що там сталося? — сонним голосом озвався механік. — Хто це?
— Це я, Тіллі-Віллі! Чому ви не відповідали?
— Розумієш, приятелю, я спав і, либонь, досить міцно.
— Спали? А що таке «спали»? — поцікавився велетень.
— «Спали»?! Це дуже важко пояснити, — зам'явся Лестар. — Це сон… Коротше, справа ось у чому. Людина лежить, потім її очі закриваються, на неї спадає якесь заціпеніння, вона перестає бачити і чути, і почуття повертаються лише через кілька годин. Це означає, що вона прокинулася.
— Але послухайте, — захвилювався гігант, — це ж небезпечно! До сплячого може підкрастися ворог, може зробити з ним що завгодно, навіть убити!
— Ну, все це не так уже і страшно, — посміхнувся Лестар. — Якщо поблизу знаходиться ворог, люди не сплять або виставляють вартових! А без сну людина обійтися не може, сон повертає їй силу й бадьорість.
— Які ж ви, люди, недосконалі істоти, — зауважив Тіллі-Віллі. — Стільки часу гаєте непродуктивно! А мені вночі, коли все спокійно, приходять різні цікаві думки. Сьогодні, наприклад, я придумав одну схемку, на мій погляд, досить корисну, клянуся мачтами!
Дні подорожі не минули для Залізного Рицаря марно. Він цілими годинами бесідував з Лестаром про різні речі, але переважно про техніку. Він багато чого навчився, і запас його слів помітно розширився. Лестар одразу запалився, підстрибнув у кріслі.
— Яку схемку?! Кажи!
— Я додумався, — сказав Тіллі-Віллі, — як мені стати самозарядним. Ці дуболоми що метушаться біля мене з драбинами і скриплять ключами, втопи їх ураган, жахливо діють мені на нерви. І я подумав так: якщо вставити ще кілька пружин і важелів та організувати двосторонні тяги, то…
І тут гігант виклав такі технічні міркування, що ми з вами все одно нічого не зрозуміємо, тому не передаватимемо їх. Скажемо лише, що суть пропозиції полягала ось у чому: одна рука, піднімаючись чи опускаючись, заводить другу, ліва нога заряджає праву і навпаки.
Лестар був вдоволений. Він навіть прочинив дверцята і висунувся назовні, щоб краще чути. А потім загорлав:
— Послухай, хлопче, ти геніальний механік!
— Ну, так уже і геніальний, — скромно заперечив Тіллі-Віллі. — Просто в мене багато вільного часу, який ви, люди, витрачаєте на різний непотріб, подібний до сну та їжі.
Лестар не втерпів, побіг до фургона, розбудив Чарлі Блека й розповів йому про винахід Залізного Рицаря. Моряк теж не стримався від подиву.
Вранці, ледь розвиднілося, почалася робота. В господарстві Блека знайшли необхідні пружини та важелі, і реконструкція механічного велетня пішла повним ходом, причому Тіллі-Віллі давав дуже корисні вказівки. Роботу завершили в кіпці наступного дня, і Лестар звернувся до велетня:
— Любий мій Тіллі, все готово! Віднині ти не потребуєш моїх послуг, і я прощаюся з тобою!
— Що це означає? — спитав здивований велетень.