— Ви будете битися не сам, а в союзі з могутнім Залізним Рицарем Тіллі-Віллі. Він дуже сильний, але, як би це пояснити, — засміялася дівчинка, — йому не вистачає швидкості і спритності, щоб здолати Арахну.
Вислухавши це пояснення, орел мовив:
— Не марнуватимемо час на розмови і рушаймо в дорогу. Ви полетите на моїй спині, а не на цій ганчірці, так вам буде набагато зручніше. Ось тільки не знаю, як вас на спину взяти; у нас, в Орлиній долині, немає драбин.
— Про це не турбуйтеся, — посміхнулася Енні.
Вона сіла на килимок, узяла на коліна Артошка і тихо наказала:
— Килимку, підніми мене на спину Карфакса.
І через кілька секунд дівчинка та песик були на місці.
— Бачу, і ця ганчірка на щось придатна, — здивувавшись, мовив орел.
Він наказав пташеняті тихенько чекати повернення матері, котра відлетіла по здобич, і шумно знявся в повітря.
БИТВА ГІГАНТІВ
оява Карфакса в стані Чарлі Блека показала, що Енні з успіхом виконала своє важливе доручення. Спустившись на землю на килимку, дівчинка передусім показала Тіму язика й переможно вигукнула:
— Ось! А ти казав!
— Гаразд, гаразд, здаюся, — пробурчав Тім.
Чарлі Блек та його загін вітали. гігантського орла з великою радістю, а Тіллі-Віллі ввічливо сказав:
— Я дуже радий бачити вас, шановний пташе! Сподіваюся, ми разом з вами подолаємо злу Арахну!
Карфакс здивувався, побачивши люту фізіономію залізного велетня; але, як розумний і вихований птах, нічого не сказав, а навпаки, похвалив його великі косі очі.
— Вони, напевне, дуже добре бачать, — сказав орел, — і Тіллі-Віллі дуже загордився.
— Я рідкісний красень, клянуся айсбергами! — вигукнув він. — Це всім відомо в Чарівній країні.
Тепер, коли всі бойові сили зібралися разом, можна було починати воєнні дії. Але перед тим як рушати в повному складі до печери Арахни, належало переконатися, чи є там чарівниця. Доручення здійснити останню розвідку випало на долю Тіма, хоча Енні теж рвалася в бій. На цей раз дівчинка залишилася сама, ніхто її не підтримав, навіть Артошко.
Тім з Артошком полетіли на килимку і повернулися годин через дві розчаровані. Арахна щезла. Хлопчик пробував розшукати хоча б одного гнома, аби розпитати його, але маленькі чоловічки немов крізь землю провалилися. І все ж вилазка не була марною. Артошко заявив, що коли його пустять по сліду чаклунки, то він розшукає її, де б вона не ховалася.
Страшило сказав:
— Ти, очевидно, маєш дуже добрий зір, якщо розраховуєш побачити сліди чарівниці. А раптом на камінні нічого не буде помітно?
Артошко фиркнув:
— Ми, собаки, маємо чуття, яке дозволяє іти по сліду навіть у повній темноті, — це нюх.
Страшило недовірливо похитав головою.
Оскільки песик міг узяти слід тільки там, де він починався, вирішили всією компанією йти до печери. Тім, що не раз пролітав над цією місцевістю на килимі, заявив, що вона важкопрохідна, і на фургоні не проїдеш. І хоч було дуже шкода, однак пересувну фортецю довелося залишити. її загнали в кущі і замаскували гілками.
Вже перші кроки по кам'янистій стежці показали, що йти на ворога пішки з фільтром з листя рафалоо на губах зовсім не те, що їхати в зручному екіпажі. І тут Чарлі Блек зрадів, що не захопив з собою з Канзасу гармату з запасом пороху і снарядів, хоча така думка спадала йому. Де вже гасати за прудкою чарівницею по міжгір'ях і гірських ущелинах з тяжкою гарматою? А рушниці будь-якого калібру були для Арахни все одпо що дитячі хлопавки.
Караванові і без гармати було сутужно. Добре, що до загону включили понад два десятки дуболомів з командиром Ланом Шротом.
Дерев'яні силачі звалили на плечі весь вантаж фургона: провіант, постелі, інструменти. Вони йшли попереду, дивилися, чи немає де пастки або засідки, скидали з дороги великі брили.
Далі йшли Чарлі Блек і Тім з Артошком на руках (песикові належало берегти сили для майбутньої погоні за Арахною). За ними ступав Залізний Дроворуб; він тяг Страшила, бо сердега весь час спотикався і падав, затримуючи колону. Дін Гіор і Фарамант ішли в супроводі товстенького лікаря Бориля, в котрого, як завжди, висіла медична сумка на боці. Дін Гіор ніс чарівний телевізор, який не наважувались довіряти дуболомам; а на плечі Фараманта зручно влаштувалася Кагги-Карр. І, нарешті» позаду всіх, охороняючи тил, велично крокував Тіллі-Віллі.
Військово-повітряні сили маленької армії представляв Карфакс. Орел ніс на спині Енні. Він зірко дивився на всі боки, але довкола було спокійно.