Як зраділи наші герої, коли перейшли кордон володінь Арахни! Над ними розкинулося давно не бачене блакитне небо без жодної хмаринки. їх щедро освітлювало своїм промінням яскраве сонце. Життєдайне свіже повітря хвилями вливалося в їхні легені, які відвикли дихати вільно. Скинувши набридлі пов'язки з листя рафалоо, люди вітали одне одного, і навіть дуболоми шумно раділи: тепер швидко висохнуть їхні відсирілі без сонечка тіла. І тільки Тіллі-Віллі дивився на небо в повній бентезі: за своє коротке життя він ще не бачив денне світило у всій його величі.
Позаяк загін ішов уже кілька годин, наближався вечір, тому вирішили зупинитися тут до ранку: не варто з'являтися до печери Арахни поночі — а раптом чаклунка влаштувала там засідку.
Якою прекрасною була ця ніч на свіжому теплому повітрі під яскравими великими зорями на темно-синьому небі!
Витягшись на своєму жорсткому ложі і дивлячись угору, Чарлі Блек гнівно сказав:
— І цієї краси проклята чарівниця позбавила Чарівну країну! Та лишень за це одне вона заслуговує смерті!
Енні, Тім і Артошко чудово провели ніч, зручно влаштувавшись під м'яким крилом Карфакса.
На світанку вся різнокаліберна компанія продовжила свої мандри і через три години досягла сховища Арахни. Воно було порожнім. Гномів не було видно, всі кудись щезли.
Перш ніж вирушити на останню вирішальну битву з Арахною, Страшило здогадався глянути на неї в телевізор.
Чарівний ящик поклали на плескатий камінь, і всі стовпилися перед екраном. Страшило промовив магічні слова, матове скло засвітилося, і на ньому з'явилася Арахна. Закутана в синю мантію, вона ховалася серед громаддя диких скель. По обличчю чаклунки видно було, що її переповнюють злоба і страх. Вона озиралася на всі боки, боячись, що вороги виявлять її і в цьому таємному сховищі. Неподалік від Арахни лежала величезна палиця, якою чаклунка могла скористатися будь-якої миті.
— Ого-го, люба особа озброїлася ґрунтовно! — сказав Фарамант.
Тіллі-Віллі відреагував:
— Проти мого меча ця дерев'яна штука нічого не варта, клянуся фок-мачтою!
Марію пошукавши в печері чарівну книгу Арахни, наші герої рушили в дорогу, залишивши на майданчику перед печерою весь громіздкий багаж.
Попереду біг Артошко, тримаючи носа біля землі. Він ішов по сліду чаклунки, не збиваючись з нього, так само вільно, як людина на міській вулиці. Стежити за маленькою чорною кулькою, що котилася поміж кущів, високих трав, кам'яних завалів, Лестару і Тіллі-Віллі було важко, тому над ними летіла Кагги-Карр і служила велетневі надійним провідником. Позаду довгим ланцюжком розтяглись дуболоми й люди, а вгорі повільно змахував величезними крилами Карфакс. Цього разу в нього на спині нікого не було: в бою не до того, щоб пам'ятати про вершника і берегти його.
Через кожні півгодини Страши до перевіряв по телевізору, чи перебуває чаклунка в своєму сховищі. Арахна ще була там, але поведінка її ставала дедалі нервовішою. Вона уважно вдивлялася в небо. Чи не помітила вона орла? Чарлі Блек подав знак Карфаксу, щоб він опустився нижче, і той перейшов на бриючий політ.
— Сліди Арахни стали свіжі і помітніші, — доповів командуванню Артошко. — Ми наближаємося до сховища чаклунки.
А дорога ставала дедалі гіршою. Зустрічалося безліч ущелин, вузьких і широких. Через вузькі ущелини дуболоми перекидали мости із захоплених з собою колод, широкі ущелини доводилося обходити. Від Тіллі-Віллі, котрий ішов на чолі колоші, вимагалася величезна обережність: найменша його помилка могла призвести до падіння і важкого каліцтва. А це означало провал усієї операції.
— Клята чаклунка, куди зайшла! — бурчав коротконогий Бориль, ледь встигаючи за супутниками.
— Залишайтеся тут, лікарю! — не раз пропонував йому Чарлі Блек.
— Нізащо! Медицина завше повинна бути на посту!
І хоробрий маленький лікар крокував далі, обливаючись потом.
Раптом на вершині гори з'явилася велетенська чорна фігура Арахни: чаклунка помітила наближення ворогів.
Загін Чарлі Блека опинився в небезпечному становищі. Чаклунка раз у раз нахилялася, хапала могутніми руками великі каменюки і кидала їх на величезну відстань. Каменюки розліталися на друзки, і одна з таких друзок уже влучила в дуболома. Снаряди, спрямовані в Тіллі-Віллі, Залізний Рицар з великою спритністю відбивав щитом.
Капітан Блек помітив неподалік щось схоже на двосхиле камінне шатро, утворене великими плитами, що сперлися одна на одну. Під масивним склепінням цього шатра заховалися від обстрілу Арахни Чарлі та його соратники.