Выбрать главу
* * *
Сьогодні — неділя, і раз на тиждень можна признатись собі, що набридли дисертаційні розділи, набридли однаково добрі книги, набрид розфасований на одеській фабриці цейлонський чай. Раз на тиждень можна бути одвертим і промовити: цілоденні клопоти сидять тобі в печінках. Раз на тиждень приємно піти до лісу, де на круглих галявах біліє сніг. Раз на тиждень хорошо бутись в колі старого лісівника, що, вивчаючи жерделі, знає Персію, Малу Азію
і старезну, як світ, грушанку. (Раз на тиждень приємно побути поруч майже незнаної дівчини, яку ти любиш по-особливому: чим далі від неї, тим більше любиш, коли ти й не думаєш про фізичну із нею близькість, але потерпаєш, що вона дізнається про таку любов і розсердиться). Хороше, блукаючи добрим гуртом, березовий пити сік, милуватись криваво-червоною жальною свидиною і злегка роздумувати про схожість свидини і кохання. Хороше розуміти плин часу, який ніби полишається обік нас (— тобі — скільки? — а тобі хіба не байдуже? раз без спогадів, то й без літ). Матріархальна грушанка, зеленіючи прикорінням дерев, брижить думи, розпросторені на десятки тисяч літ: одна — далеко позаду, а друга — щойно народжує тебе, так що між грушанкою і цією проглядуваною думкою ти існуєш, ніби в коробці, яка не затискає тебе, а ґречно подовжується на тебе… Крім того: як виспівують горобці! Як тонкоголосять горихвістки!