Гелен
А як скаже, хоч в добрій вірі, тільки помилившись, не до ладу, то се вже буде правда?
Кассандра
А як же ти, Гелене, одрізняєш брехню від правди?
Гелен
Та ніяк. Я просто
даю їм спокій.
Кассандра
Як же ти віщуєш?
Що кажеш людям?
Гелен
Те, що треба, сестро, те, що корисно або що почесно.
Кассандра
Невже ніколи ти того не бачиш, що буде, неминуче, невблаганне?
Невже тобі не каже в серці голос:
«Так буде, так! так буде, не інакше!»
Гелен
По щирості сказавши,— ні, ніколи. Кассандра
То нам порозумітись дуже тяжко.
Але скажи, як можеш ти прилюдно казати: «Бог мені відкрив... я бачив... я голос чув таємний»,— коли то неправда все?
Гелен
Знов правда і неправда! Лишім оці слова, нема в них глузду. Ти думаєш, що правда родить мову?
Я думаю, що мова родить правду.
А чим же нам таку назвати правду, що родиться з брехні? Чи ти ніколи не бачила такого нарождення?
Я бачив безліч разів. Слово плідне і більше родить, ніж земля-праматп.
Кассандра
Але ти сам сказав: «Роблю, що треба, і що корисно, що почесно». Нащо ж потрібно удавати віщуна?
Хіба корисно то, хіба почесно?
Гелен
Авжеж! Якби сьогодні батько й браття і з ними всі троянці і троянки лідійців умовляли та благали, ні на що б не здалось те все,— лідійці сказали б тільки: «Закляла Кассандра, пророчиця,— війна і шлюб нещасні».
А я прийшов з повагою жерця, в віщунській діадемі, патерицю посріблену здійняв високо вгору, мов блискавка, вона свінула в вічі усім чужинцям. Я сказав: «Мовчіть і ждіть. Я випустив із храму свячених голубів». Замовкли миттю і галас, і розмови. Я сказав:
«Цар Ономай образив Аполлона, засватавши пророчицю його і не спитавши згоди стріловержця, і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассапдри. Можна ще одвернути гнів, офірувавши для бога пишну гекатомбу з білих волів, що не були ще під ярмом».
«Я обіцяю!» — крикнув цар лідійський. А я гукнув: «Я бачу, голубй вернулись і годують голуб’яток! Щасливий поворіт і шлюб щасливий!»
І словом тим я переміг тебе, видюща сестро.
Кассандра
Чи надовго, брате?
Гелен
Побачимо! Се правда, що на полі воюють не лідійці й не ахейці, а ти і я. Одвагою керує Гелен, а розпачем Кассандра править.
Кассандра
А що, коли Кассандра переможе?
Чим виправдить Гелен свою неправду?
Гелен
Прилюдно скаже: «Се сам Ономай себе згубив, бо замість гекатомби саму обіцянку дав Аполлону».
Собі ж він скаже: «Зброя поломилась, але ми іншу знайдем. Все ж почесніш при зброї гинуть, ніж голоруч».
Кассандра
Чому ж ти й сам не йшов у бій сьогодні, не з патерицею,— з мечем і списом?
Бо меч і спис мала для мене зброя, бо людські душі — от моє знаряддя, крилате слово — от моя стріла, люд проти люду — от мій поєдинок! Усім тим правлю я, фрігійський розум. Ся діадема, сяя патериця — то знаки влади над всіма царями.
Я рівного собі не маю тут
з-поміж усіх владарів і героїв.
Ти тільки рівна, може, навіть вища, і ми боротись будем до загину.
Кассандра
Ох, я сама не знаю, чи хотіла б, чи ні тебе перемогти сьогодні! Ненависний мені той шлюб, мов смерть, я так його боюсь, як згуби Трої.
Гелен
Либонь, у тебе не фрігійський розум. Чи ти не чула, як боги часами своїх обранців хмарою вкривають?
У мене є тайник під олтарем,— як станеш ти з тим Ономаєм поруч, приносячи богам весільну жертву, від жертви піде дим, сірчана хмара, а як розійдеться — замість Кассандри порожнє місце буде. Розумієш?
Кассандра
Се стид і ганьба — радити таке!
Чи се, по-твоєму, «почесний» вихід?
Гелен
Зате корисний і безпечний, сестро.
Кассандра
Вже краще б я себе мечем убила!
Гелен
І тим роздратувала б Ономая, а слово все-таки своє зламала б.
І некорисно, й непочесно, сестро.
(Дивиться з усміхом на неї.)
Ми не однакові, а все ж ми рівні, як не в ділах, то все ж хоч у думках.
Поліксена (входить)
Цар Ономай убитий, а лідійці урозтіч кинулись. Ой горе, горе!
Гелен
Радій, Кассандро, ти перемогла!
Кассандра (віщим голосом)
Не я, а Мойра. Я її знаряддя.
Тонкий фрігійський розум і гнучкий, його зігнула Мойра і зломила, її правиця і важка, й тверда, вона кує з народів зброю світу, а я і ти — ми тільки цвяхи в зброї.
Не перецінюймо себе, Гелене.
Андромаха (вбігає й несамовито кидається до Кассандри)
Ти, люта згубо, всіх нас загубила!
Кассандра (спокійно показує на Гелена)
Питай його, чом він не врятував.
Ми віщуни обоє — значить, рівні.
(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти.)
VII
Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама.