Ти одібрала Гектору відвагу, зламала дух зловісними речами, убила віру й певність. Бо ніколи мій Гектор не втікав від бойовиська,— надію ніс, приносив перемогу і славу. Але ти надію вбила проклятими словами: «Помита й смерть!» Бери ж на себе сором і неславу, що брат нещасний з бою принесе!
Кассандра Якби приніс хоч їх, я прийняла б.
(Тремтить і, не маючи сили встояти, сідає на перший порожній стілець.)
Ох, Андромахо, як я палко прагну, щоб не були мої слова правдиві!
Андромаха
Якби ти тільки їх не вимовляла і не труїла нас, то й не було б лихої правди. Не вгасав би дух.
Кассандра
Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь тих слів зловісних.
Андромаха
Пізно вже, Кассандро,
вже дух погас.
Кассандра
(мимохіть)
Ох! і життя погасло!
Ой горе! що робити? Я те бачу!
Я бачу: Ахіллес прудкий женеться, а Гектор упадає... страх і сором його підбили, а не меч Пелідів.
Андромаха
Ні, ти сама була б зо всього винна, не страх, не сором і не меч, а ти, отруйнице, коли ти правду кажеш!..
Ох, що ж вони не йдуть? Я більш не можу... тих звісток ждати... Я піду сама...
Кассандра
(затримує її)
Я не кажу, нічого не кажу, нічого не віщую... Тільки бачу!!.
Осліпніть ви, зловісні очі!..
X р і з е
(вбігає)
Горе!
Поліг наш владар від меча Пеліда!
Андромаха млів, рабині заходжуються коло неї, голосячи.
Кассандра (несамовита від туги, промовляє, мов непритомна)
Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата...
(Закриває лице покривалом.)
IV
Частина майдану коло Скейської брами оточена муром. Праворуч, трохи в глибині,— храм, ліворуч — брама. Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан. Невеличкий гурток троянців посередині, межи брамою й храмом, радиться пошепки про щось. Всередині гуртка Д о л о н, колишній наречений Кассандри,— до нього найбільше звертаються ті, що радяться. Кассандра з Поліксе-н о ю ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах, тільки в Поліксени обрізані коси і непокрита голова, а Кассандра загорнена з головою в довге чорне покривало.
Кассандра (спиняє Поліксену й стає нерухомо)
Дивись, дивись, які непевні люди зібрались там...
Поліксена
Чого вони непевні?
То ж Агенор, Гелен і Деїфоб, а серед їх Долон.
Кассандра
Ох, і Долон!
Поліксена Чого ти так зітхнула й застогнала?
Кассандра Нічого, так.
Поліксена
Не можеш ти забути, що він тобі...
Кассандра Ох, Поліксено люба, я не про себе думаю тепер.
Поліксена
Про що ж?
Кассандра (складає з благанням до неї руки)
Сестричко, рідна, найдорожча, молю тебе, благаю, не питай і не примушуй говорити! Може, се правда, що слова мої отрутні, що й очі забивають людську силу! Осліпнути я хтіла б, заніміти...
Ох, се було б таке велике щастя!
Поліксена
Кассандро! схаменись! Де ж та людина, щоб тішилась каліцтвом чи бажала?
Кассандра Ось тут вопа, з тобою поруч.
Поліксена
Рідна,
ходімо звідси!
Кассандра
Ні, я не піду, я мушу надивитись на Долона, бо... ні, нічого... тільки надивитись.
Я не піду... не можу... ти ж іди, коли ти хочеш.
Поліксена
Я з тобою буду, самій же так тобі пе випадає.
Кассандрі байдуже, що випадав, що ні,— вона лиш те чинити мусить, що їй на долю випало.
Тим часом гурток скінчив нараду і розійшовся. Долон, зоставшись без товаришів, наближається до обох царівен.
Долон
Царівни,
вітаю вас.
(Хоче йти далі.)
Кассандра Долоне, стій І Долон
Що скаже
мені царівна?
Кассандра
(збентежена, шукає у що б спитати. Вона увесь час, поки говорить з Долоном, має покривало низько спущене на очі, так що обличчя її сливе не видко)
Я... хотіла, власне... тебе спитати... чи тобі до мислі були дари на поминках у нас по Гекторові?..
Долон (трохи здивовано)
Так, я дуже вдячен за ласку та за шану.
Кассандра
Чом же ти... не взяв тепер того щита з собою?
Долон
А нащо був би щит?.. Чи ти на здогад, пророчице?
Кассандра
(злякано)
Ні, ні, Долоне, ніі ЗО
Долон
(замислений)
Сѳ правда, я піду в непевну путь... та тільки щит розвідачу завада...
Я ж мушу крадькома зайти у табор ахейський, поночі усе розвідать, підслухати наради й повернутись теж крадькома.
Поліксена
Прости, воно не личить до справ громадських дівчині втручатись, але спитаю, нащо молодого тебе старіші на таке обрали?
Долон
Бо молодий ходу звиннішу має, ступає легше
%(сміється) і втікає швидше!
Кассандра (впівголоса, до себе)
Як можна ще втекти!
Долон
Що ти сказала? Кассандра мовшть.
Я знаю, я на те не заслужив, щоб ти слова на мене витрачала... а тільки я хотів... Ні, я не вартий...