Безмежжям щастя, що мені несеш ти...
СІРИЙ ВІРШ
Коли пливу у сірій течії
Оточений безбарвними думками
Я згадую, що сірими мої
Є очі, у яких колись зірками
Світилось і цвіло, палило вщент
І припікало поглядами рани –
Й лиш фарбою був сірий градієнт,
А не болотяни́м буденним станом
То може, що у сірості не страх,
А лиш передчуття підйому планки –
І у ранкових сірих небесах
Зірок мені не видно на світанку
Хай будуть сірі та блищать, мов сталь,
Холодним сріблом крила у польоті
Щоб мінусів старих горизонталь
У новому
забулась
горизонті
ЗМІСТ
Передмова
Золоте серце
Метелики
Фіранки
Мишка
Сувій
Білосніжко
Весна
Алхімія
More
Портрети
Ватерлінія
Почесна грамота
Осіння
Скеля і море
Поцілунок
Сірий вірш
Зміст
Фото обкладинки: Олександр Березко
Олександр Іващук. Зиґзаґи © 2019
/ ivashchuk.art