2-й дворянин
А що ж сталося, скажіть, будьте ласкаві, з Антіґоном, який вивіз звідси дитину?
3-й дворянин
Це нагадує давню казочку, яку без упину переповідають, а віра спить, затуливши собі вуха. Його розтерзав ведмідь, — це каже син пастуха, — і щоб переконати нас у, тому, він має не тільки надмірну простакуватість, а ще й носовичок та кілька перснів, що їх упізнала Поліна.
1-й дворянин
А корабель, а його супутники? Що з ними скоїлося?
3-й дворянин
Корабель розтрощило в ту саму мить, як загинув їхній пан, — і все те далося перед очима в пастуха, і то таким чином, що все, чим відпроваджено дитину в пустелю, загинуло тієї ж хвилини, коли її знайдено. Але яку ж благородну боротьбу вели в душі Поліни радість і смуток! Одне її око смутилося з жалю за чоловіком, та друге сяяло, побачивши, як справдилося віщування оракула. Вона підвела з землі принцесу і так стиснула в обіймах, наче хотіла прикувати до серця, боячися знову її втратити.
1-й дворянин
Така шляхетна сцена заслуговує на глядачів — королів та принцес, рівних із тими, хто її розігрує.
3-й дворянин
Що мене найбільше вразило, закинувши гачка в мої очі й витягши з них коли не рибу, то воду, то це розповідь про смерть королеви, коли король уже висповідався і так ридав, що донька кинулась його обіймати, вражена в самісіньке серце. Нарешті, переходячи від одного вияву скорботи до іншого, вона скінчила вигуком: «Ой лихо!» — і вигук цей кровоточив сльозами, а моє серце, я певен цього, плакало кров’ю. Навіть ті, у кого серця з мармуру, — навіть вони поблідли. Дехто знепритомнів, усі були зажурені. Якби увесь світ міг те побачити, то настала б суцільна жалоба.
1-й дворянин
Чи ж повернулись вони до палацу?
3-й дворянин
Ні, принцеса почула, нібито Поліна десь має статую її матері, — на виготовлення її пішли роки, і лише недавно її скінчив уславлений італійський майстер Джуліо Романо.* Якби він мав перед собою вічність та міг вдихнути життя у свій витвір, то відібрав би в природи її ремесло, так досконало він її наслідує. Він зробив Герміону такою наближеною до Герміони, що, кажуть, ніби люди звертаються до неї, сподіваючись дістати відповідь. Отож усі вони пішли до Поліни з одним нестримним бажанням і вирішили повечеряти в неї.
2-й дворянин
Я так гадаю, що Поліна таки має щось важливе й приховане, бо після смерті Герміони вона двічі, а то й тричі на день таємно відвідувала той віддалений будинок. Може, приєднаємося й ми нашим гуртом до їхньої радості?
1-й дворянин
Хто б утримався від того, маючи змогу бути присутнім? Щомиті там народжуються нові радощі. Наша ж відсутність обмежує нашу цікавість. Ходімо!
Дворяни виходять.
Автолік
Тепер, коли б не домішка мого минулого життя в мені, відзнаки полилися б мені на голову дощем. Адже це я привів старого з сином до принца, на його корабель. Я сказав йому, що чув їхню розмову про згорток і ще про дещо. Але він тоді був так заопікований пастуховою донькою, а вона саме починала страждати на морську хворобу, а сам він був не в набагато кращому стані, бурі тривали, й таємниця лишалась таємницею. Але все даремно: на мене, відкривача цієї таємниці, кидають тінь мої вади.
Входять пастух та блазень.
Ось і вони, ті, кому я, сам того не бажаючи, зробив послугу. Нині вони купаються в розквіті свого щастя.
Пастух
Ну, хлопче, мені вже минувся час мати дітей, але твої сини й доньки всі уроджені дворяни.
Блазень
Доброго вам дня, пане. Ви якось відмовились битися зі мною, бо я не є уроджений дворянин. А тепер бачите це вбрання? Скажіть, що ви його не бачите і що ви й досі не вірите, ніби я уроджений дворянин. Ну ж бо, скажіть, що це вбрання не є уроджений дворянин! Скажіть, що я брешу, ну ж бо скажіть, тоді й побачите, чи є я дворянином з народження.