Почулися кроки. Двері відчинила жінка в синій сукні та квітчастому фартуху — вочевидь не хазяйка будинку.
— Добрий вечір. Місис Фіппс, правильно? Проходьте, місис Бланделл спуститься трохи згодом, вона щойно пішла нагору робити зачіску.
— Я перша прийшла?
— Так, але саме вчасно. Інші теж скоро будуть. Дозвольте взяти ваш кардиган…
— Ні, я залишуся в ньому. Дякую.
Незручно пояснювати, що на шовковій блузі під кардиганом дірка під пахвою.
— Вітальня…
Раптом їх перебив чийсь голос:
— Ви Елфріда Фіппс… Вибачте, що не зустріла вас особисто.
Елфріда підвела очі й побачила хазяйку, яка спускалася широкими сходами з балюстрадою. Це була висока, міцна жінка в чорних шовкових штанях і вишитій накидці вільного крою. У руці тримала напівпорожню склянку. Схоже на віскі із содовою.
— Я трохи затрималася, а потім мені зателефонували. Добрий вечір, — простягнула вона руку. — Ґлорія Бланделл. Дуже приємно, що ви прийшли.
У неї було щире рум’яне обличчя, яскраві блакитні очі. Волосся, схоже, теж фарбоване. Але відтінок благородніший — м’який блонд.
— Дякую за запрошення.
— Ходімо до каміна. Дякую, місис Масвелл. Гадаю, інші гості самі зайдуть. Нам сюди…
Елфріда рушила за хазяйкою у велику кімнату в стилі тридцятих років, обшиту панелями, з величезним каміном із червоної цегли, у якому потріскували дрова. На решітці перед каміном — шкіряні сидіння, кімната заставлена м’якими шкіряними диванами і кріслами. На вікнах — вишневі оксамитові штори із золотою вишивкою, на підлозі — товсті яскраві перські килими. Нічого старого, потрісканого, потертого. Усе дихало теплом і комфортом.
— Ви тут давно живете? — спитала Елфріда, намагаючись не видатися надто допитливою.
— П’ять років. Дядько лишив цей будинок мені. Я завжди любила це місце, приїздила сюди в дитинстві. — Місис Бланделл поставила склянку на столик і пішла до каміна, щоб кинути у вогонь ще одну величезну дровиняку. — Не хочу навіть казати, у якому він був стані. Тут усе ледве трималося, все побила міль, довелося робити ремонт. Певна річ, і кухню зробили, і долили пару ванних кімнат.
— А де ви жили раніше?
— О, у Лондоні. В мене був будинок у районі Елм-Парк-Ґарденс. — Вона взяла склянку, зробила чималий ковток, затим поставила склянку назад і, всміхнувшись, повела далі: — Коктейль для сміливості. Треба трохи підзарядитися перед вечіркою. Хочете щось випити? Херес? Джин з тоніком? Так, там було добре жити, дуже просторий будинок. І церква святого Біддальфа, де Оскар працював органістом, була лише за десять хвилин ходу. Може, ми б там і залишилися, але мій старий дядько, як то кажуть, упокоївся, і Ґранж дістався мені. У нас є дочка, Франческа. Їй зараз одинадцять. Я завжди вважала, що дитині краще зростати на природі. Не знаю, що там робить Оскар. Це він має зараз нам наливати. Мабуть, зачитався і забув про все на світі. Ви познайомитеся з іншими гостями. Сім’я Макґері. Чоловік працює в Сіті. А ще Джоан і Томмі Міллс. Томмі — консультант у нашій лікарні в Педбері. Перепрошую, то що, херес чи джин з тоніком?
Елфріда обрала джин з тоніком і простежила поглядом, як Ґлорія Бланделл у дальньому кінці кімнати наливає їй біля столика, заставленого пляшками. А тоді щедро підлила віскі ще й до своєї склянки.
— Ось, тримайте, — сказала вона, повернувшись. — Сподіваюся, досить міцний. Може, хочете лід? А тепер пропоную сісти. Влаштовуйтеся зручніше і розкажіть мені про ваш котедж.
— Ну… він маленький.
Ґлорія розсміялася.
— На Полтонс-роу, правильно? Раніше то були будинки для залізничників. Затісний, мабуть?
— Та ні. Меблів у мене небагато, та й нам із Горасом багато місця не треба. Горас — це мій собака. Метис. Красенем його не назвеш.
— А в мене два пекінеси. Вони точно красені, але кусаються, тому зачинені на кухні з місис Масвелл. А що вас привело в Дібтон?
— Я побачила оголошення у The Sunday Times. І фотографію. Котедж видався мені доволі симпатичним. І не дуже дорогим.
— Треба буде якось зайти до вас, подивитися. Давно не була в таких маленьких будиночках. Мабуть, ще з дитинства, коли навідувала вдову одного станційного працівника. А чим займаєтеся?
— Прошу? Не зрозуміла?
— Ну… Захоплюєтеся садівництвом? Граєте в гольф? Чи, може, благодійністю займаєтеся?
Елфріда напружилася. Поряд із нею сильна жінка, таких вона одразу впізнавала.