В Офелії голова йшла обертом. Зараз усе це було так далеко від її життя... Одна жінка померла, другу мали судити за злочин, якого вона не скоїла, а вони тут розпивають чаї і говорять про особисті проблеми!
Чоловічок, який причаївся в кутку кабінету, закашляв у кулак, щоб привернути до себе увагу. Це був Пап’є-Маше, наглядач, такий худий, сіренький і бундючний, що, коли мовчав, здавався невидимим.
— Мадам, мсьє, прибув обвинувачуваний.
Офелія не знала, чи потрібно їй вклонитися. Так боліли ребра, що навіть стояти на ногах було нестерпно. Вона дивилася на Беренільду, відчайдушно благаючи поглядом підказки, як поводитися, але її захисниця, здається, ледве помітила її присутність. Поставивши чашку на блюдечко, вона просто чекала. Тітка Розеліна, схоже на те, боролася з бажанням розтрощити порцеляновий заварник на чиїйсь голові. Що ж до Арчибальда, він знуджено обмахувався капелюхом.
— Треба вже покінчити із цим! Філібере, ми слухаємо вас.
Пап’є-Маше начепив на носа окуляри, відкрив конверт, вийняв з нього лист і монотонно прочитав:
— «Я, мадам Мередіт Хільдеґарда, офіційно приймаю на себе цілковиту відповідальність за випадок під час церемонії прощання з мадам Фрідою. Я замовила собі кошик помаранчів для цієї події, але ані вміст кошика, ані кур’єр не пов’язані з тим, що сталося. Моє погане самопочуття спричинила сильна алергія на укус павука. Сподіваюся, що всі непорозуміння з’ясовано, і прошу шановного посланника прийняти...»
— І так далі, — урвав читання Арчибальд, махнувши рукою. — Достатньо, Філібере.
Підібгавши губи, наглядач поклав лист у конверт і зняв окуляри. Офелія не могла повірити в те, що почула. Ця історія просто не клалася в голову.
— Отже, ми все з’ясували, — оголосив Арчибальд, навіть не глянувши на Офелію. — Уклінно прошу у вас пробачення, люба моя подруго.
Він звертався до Беренільди, немовби постраждала лише господиня, а не лакей. Офелії здалося, ніби її самої взагалі не існує.
— Це було просто прикре непорозуміння, — прожебоніла Беренільда, жестом наказуючи Розеліні подати їм іще чаю. — Бідолашна мадам Хільдеґарда. Ці павуки — справжня пошесть! Через ілюзії їх не видно, але вони скрізь. Ну, кілька днів у ліжку — і все минеться. Можеш залишити нас, — кинула вона Офелії, ледь глянувши на неї. — Дозволяю тобі сьогодні відпочити.
Дівчина рухалася, мовби уві сні. Один жандарм зняв з неї наручники, другий відчинив двері. Вона вийшла в коридор, навмання зробила кілька кроків, знову й знову повторюючи собі, що все скінчилося, що вона жива, а потім ноги не витримали. Вона б на повен зріст розтягнулася на підлозі, якби хтось вчасно не підхопив її.
— Дорого дісталися ці пісочні годинники, еге ж?
Це був Ренар. Він чекав під кабінетом, поки вона вийде. Офелія відчула таку вдячність, що до очей підступили сльози.
— Я був не на висоті, — додав він, винувато всміхаючись. — Без образ, хлопче?
Офелія щиро кивнула: «Без образ».
НІГІЛІСТКА
Попри пізню годину в підвальному дортуарі невпинно грюкали двері. Газові ліхтарі на ніч підкрутили, але не загасили. Хтось зі слуг ішов на роботу, хтось повертався і лягав спати. Усі штовхалися, навіть не думаючи вибачитися. Іноді сусіди по кімнаті перемовлялися, тримаючи в руках горнятка з кавою, але більшість по-королівському зверхньо ігнорували одне одного.
У глибині дортуарів на вулиці Лазень клубочилася гаряча пара. Лакеї вишикувалися в чергу з рушниками через плече, щоб разом прийняти душ. Від лакеїв не могло смердіти потом. У коридорі відлунювали шум води, співи та сварки.
По той бік замкнених на два оберти дверей кімнати номер шість тітка Розеліна ніяк не могла заспокоїтися.
— Хай би мене громом побило І Як ти спиш у такому гармидері?
— Справа звички, — прошепотіла Офелія.
— Тут завжди так?
— Завжди.
— Це не місце для молодої панночки. Крім того, ця кімната огидна. Дивися, тут стіну роз’їдає волога. Нічого дивного, що ти постійно хворієш! Ой, ти кривишся... Тут боляче?
Розеліна трохи натиснула на ребро Офелії, і та кивнула, стиснувши зуби. Вона розтягнулася на ліжку, знявши ліврею. Задерши на ній сорочку, тітка довгими нервовими руками мацала їй боки.
— Так, у тебе справді зламане ребро. Тобі треба відпочивати, уникати різких рухів, а головне — не піднімати важкого щонайменше три тижні.