Офелія жестом запросила її увійти й замкнула двері. Не гаючи ані миті, Ґаель поставила програвач на столик, похапцем вийняла платівку з перекинутої через плече валізки, поставила її і запустила пружинний механізм. У кімнаті загриміли фанфари.
— Стіни мають вуха, — тихо пояснила інженерка. — Тепер зможемо спокійно поговорити.
Ґаель усілася на ліжку, ніби в себе вдома, і закурила сигарету.
— Як жінка із жінкою, — додала вона, лукаво всміхаючись.
Офелія приречено зітхнула й сіла на табурет повільно, щоб не завдати болю зламаному ребру. їй стало страшно, що інженерка її розкусила.
— І не треба тут удавати, ніби соромишся. — Ґаель усміхнулася ще ширше. — Готова заприсягнутися, що німота в тебе так само фальшива, як і чоловіча стать.
— Давно ви про це знаєте? — запитала Офелія.
— З першої миті. Ти можеш затуманити всіх, крихітко, але не Ґаель.
Інженерка видихнула дим через ніс, утупивши свій пронизливий блакитний погляд в Офелію. Вона тривожилася набагато більше, ніж хотіла показати.
— Слухай, — кинула Ґаель, — я розумію, про що ти думаєш, і саме тому прийшла. Ти потрапила в цю халепу не через мене. Нехай це здається неймовірним, але я не знала, що ці помаранчі отруєні. Не відаю, що трапилося, але я не хотіла створювати проблеми. Зовсім навпаки.
Фанфари, що гриміли з програвача, так добре заглушували схвильований голос інженерки, що Офелія погано чула його.
— Я знаю, хто ти така. Принаймні здогадуюся. Чужи-ночка, якій довелося перевдягнутися хлопцем і прислужувати цій смердючій Беренільді? Ти не хто інша, як наречена її племінника, яку тут очікують. Знаєш, ти офіційно ще й не прибула, а тебе вже всі ненавидять.
Офелія кліпнула повіками на знак згоди. О так, вона це знала. Торнові не бракувало ворогів, а тепер вони полюватимуть і на неї.
— Я вважаю, що це огидно, — правила далі Ґаель, знову видихнувши тютюновий дим. — Я знаю, що це таке, коли тебе ненавидять за те, що ти народилася не в тій родині. Спостерігаю за тобою від самого початку. Мені здавалося, що тебе одразу з’їдять і кісточок не залишать. Тому я й хотіла рекомендувати тебе моїй покровительці. Помаранчі — це такий собі узгоджений код між нами. Клянуся, я була щира, коли говорила, що вона не така, як усі, що прийме тебе такою, як ти є, не засуджуючи.
— Я ніколи не сумнівалася у вашій добрій волі, — запевнила Офелія. — Як почувається мадам Хільдеґарда?
У Ґаелі ледь монокль не випав з ока.
— Ніколи не сумнівалася? Я не знаю, яких іще доказів тобі треба, щоб запідозрити мене!
Вона загасила недопалок, притиснувши його до залізної ґратчастої спинки ліжка, і одразу закурила нову сигарету.
— Матінка скоро зіпнеться на ноги, — сказала вона, трусячи сірником. — У неї сталеве здоров’я. Ще не винайшли такої отрути, яка б її вбила. Її вигадка про алергію була не надто переконлива, але чого вже там, головне — що вона вчинила так, щоб тебе виправдати.
— Чому вона так учинила? — обережно спитала Офелія. — Вона також знає, хто я така?
— Ні, і не знатиме, якщо ти сама не вирішиш їй сказати. Я в це більше не втручатимуся, даю слово честі.
На превеликий жаль Офелії, Ґаель відчула потребу підтвердити свою обіцянку, смачно плюнувши на підлогу комірчиии, у якій і без того було неприбрано.
— Усе одно я не розумію, навіщо вашій мадам Хільде-ґарді знадобилося витягувати мене з халепи. Урешті, вона не має доказів, що це не я намагалася отруїти її. Усе свідчить проти мене.
Ґаель захихотіла крізь зуби. Вона поклала ногу на ногу, безсоромно виставляючи на огляд великі грубі й брудні черевики. Пружини ліжка застогнали. Її робочі штани були заплямовані сажею та мастилом. Після неї неодмінно доведеться міняти простирадло.
— Саме тому, що все, як ти кажеш, свідчить проти тебе. Отруївши помаранчі, ти прирекла б себе на смерть. А ще Матінка довіряє мені — така в неї слабкість, я ж довіряю тобі — це вже моя слабкість. Не хочу тебе сердити, але вигляд у тебе напрочуд невинний і простодушний.
Офелія завмерла на табуреті й кинула погляд у дзеркало: незворушна подоба Міма нікуди не поділася.
Вона розгублено розвернулася до Ґаелі.
— Ви мене бачите такою, якою я є насправді?
Ґаель підібгала губи, на мить завагавшись, а потім звела догори брову й вийняла монокль. Офелія вперше побачила її ліве око — чорне-чорне, на відміну від яскраво-блакитного правого. Гетерохромія. На повіці в інженерки було татуювання, трохи схоже на такі, як у Міражників.