«Він ставиться до шлюбу набагато серйозніше, ніж я», — подумала Офелія. Від цього їй стало боляче. Хоч він і був не найприємнішим чоловіком, але вона аж ніяк не хотіла принизити його чи завдати болю, відштовхуючи. Урешті-решт... Може, це й спадало їй на думку спочатку, але відтоді вона змінила своє ставлення до нього.
Вона так задивилася у свою порожню чашку, що Торн вийняв люльку з рота й вказав на кавник.
— Налийте собі ще.
Офелію не довелося припрошувати. Тримаючи в руках повну чашку, вона знову сіла, намагаючись знайти позу, у якій могла витримати біль. Коли вона сиділа, ребра пекло й важко було дихати.
— Я маю розповісти вам про іншу нагальну проблему, — хрипко промовила вона. — Крім вашої бабусі, у мене з’явився ще один ворог.
Торн знову насупив світлі брови.
— Хто?
Набравши повні груди повітря, Офелія одним духом розповіла, як її шантажував Ґюстав. З кожним її словом на Торновому обличчі вимальовувався дедалі більший подив. Він збентежено вдивлявся в неї, мов не вірив, що в природі могло з’явитися таке створіння.
— Якщо Беренільда не втратить дитину до весняного вечора в опері, мені кінець, — договорила вона, жмакаючи свої рукавички.
Торн відкинувся на спинку крісла й провів рукою по біляво-сріблястому волоссі, ще більше пригладжуючи його.
— Ви піддаєте мої нерви важкому випробуванню. У вас великий талант шукати собі на голову халепу.
Він видихнув хмару диму крізь свій великий яструбиний ніс.
— Що ж, нехай. Я й це владнаю, — промовив він.
— Як? — пошепки запитала Офелія.
— Не переймайтеся деталями. Я просто даю вам слово, іцо цей мажордом анітрохи не нашкодить вам — ані вам, ані моїй тітці.
Офелія одним ковтком допила рештки кави. Горло перехопило й не відпускало. Тори збирався допомогти їй — це було над усі її сподівання. Вона відчувала провину за те, що раніше так зневажала його.
Годинник інтендантства пробив шосту ранку.
— Я мушу повернутися до своєї кімнати, — сказала Офелія і поставила чашку. — Я не знала, що вже так пізно.
Торн підвівся і притримав для неї дверцята гардеробної шафи, мов звичайні двері. Вона не могла піти ось так, не знайшовши доброго слова на прощання, тому пробелькотіла:
— Я... Хочу подякувати вам.
Торн скинув бровою. Раптом він почав здаватися дуже суворим у своїй формі з еполетами, надто тісній для його високого худого тіла.
— Дуже добре, що ви поговорили зі мною відверто, — промовив він похмурим тоном. Запала ніякова мовчанка, потім Тори додав крізь зуби: — Може, я зараз здався вам трохи сухим...
— Я сама винна, — перервала Офелія. — Минулого разу я негарно повелася.
Його вуста смикнулися. Вона не могла визначити, що побачила — спробу усмішки чи вимучену гримасу.
— Відтепер не довіряйте нікому, крім моєї тітки, — ще раз нагадав він.
Сумно було бачити, як безмежно він покладається на Береиільду. Вона крутила ними, як маріонетками, а він брав участь у її грі й навіть гадки про це не мав.
— Не знаю щодо неї, але вам я довіряю, не майте в цьому сумніву.
Офелія думала, що правильно вчинила, сказавши це. Вона не могла розігрувати закоханість, але хотіла бодай бути чесною з Торном. Він мав знати, що вона йому довіряє. Одразу ж вона засумнівалася, чи варто було про це говорити: він різко відвів погляд своїх сірих очей від неї.
— Вам час іти, — процідив він. — Я повинен прибрати в кабінеті й полагодити телефон, перш ніж почнуть приходити відвідувачі. Щодо того, про що ви мені розповіли, я вживу заходів.
Офелія зникла в дзеркалі й виринула у своїй кімнаті. Вона так замислилася про своє, що не одразу почула музику, яка знову лунала з програвача. Дівчина стурбовано глянула на платівку, що крутилася, вивергаючи із себе фанфарну музику.
— Ну нарешті! — зітхнув хтось за нею. — Я вже почав непокоїтися.
Офелія озирнулася. У неї на ліжку сидів хлопчик.
ПОГРОЗА
На шевальє була смугаста піжама. Облизавши рештки льодяника на паличці, він підняв на Офелію свої круглі окуляри.
— Не варто залишати ключ у замковій шпарині. Ви не знаєте цього фокусу? Ключ виштовхують булавкою, а під двері з іншого боку спершу підсовують аркуш паперу. Коли на нього падає ключ, його треба лише витягнути. Якщо під дверима достатньо велика щілина, це завжди спрацьовує.