— Я повернуся, — прошепотіла Офелія, коли стеля гримерки затремтіла від аплодисментів. — Я піду по Беренільду, вона знатиме, що робити.
— Тобі треба просто відкрити парасольку, — відповіла тітка Розеліна.
Офелія піднялася сходами, що вели до куліс, так швидко, як тільки могла через біль у ребрі. Посилившись від швидкого руху, він заважав навіть дихати. Вона проскочила повз статистів, які збиралися на сцені для виходу на уклін. Підлога тремтіла від аплодисментів. Букети троянд десятками падали на неї.
Офелія зрозуміла, до чого всі ці почесті, коли побачила, як Фарук цілує Беренільду. Дух Родини особисто вийшов на сцену, щоб публічно висловити захоплення. Беренільда була на сьомому небі: вона мала осяяний, виснажений, чудовий та переможний вигляд. Цього вечора завдяки виставі їй вдалося повернути титул головної фаворитки. Серце швидко билося в грудях Офелії, яка не могла відвести очей від Фарука. Зблизька цей неперевершений білявий велетень вражав іще сильніше. Недивно, що його сприймали як бога. Погляд, яким він дивився на Беренільду, обпікав, сповіщаючи про прагнення володіти. Офелія за рухом його губ змогла розібрати одне слово, яке він вимовив:
— Ходімо.
Його величезні пальці обійняли м’яку округлість її плеча, і дуже, дуже повільно вони спустилися сходами зі сцени. Натовп вельмож розступався на їхньому шляху, немов хвиля.
Офелія зрозуміла, що не може розраховувати на Беренільду цього вечора. Вона має знайти Торна.
ПОКИНУТА СТАНЦІЯ
Потік відвідувачів підхопив Офелію і потягнув у напрямку виходу із зали. Прямуючи в натовпі великими парадними сходами, вона щонайменше п’ять разів наступила комусь на ноги. Усі глядачі були запрошені до Сонячної зали, де давали великий прийом. Тут усюди стояли великі буфети, а слуги в жовтих лівреях розносили гостям солодкі напої.
Лакей, який тинявся б тут без діла, напевне привернув би увагу. Офелія взяла келих шампанського й квапливо пішла крізь натовп, удаючи дбайливого слугу, що прагне якнайшвидше вгамувати спрагу свого пана. Усі навколо говорили про виступ Беренільди: її мецо занадто сильне, високі ноти надто різкі. А наприкінці вистави вона ще й важко дихає... Тепер, коли Фарук був далеко, критики ставали жорстокими. Увішані діамантами фаворитки, почуваючись покинутими, скупчилися біля солодощів, і коли Офелія проходила повз них, то почула вже не критику музичного виступу, а теревені про невдалий макіяж, зайву вагу та зів’ялу вроду. Ціна, яку мала платити кохана Фарука, була непомірно висока.
Офелія на мить злякалася, що Торн уже сховався в Управлінні, але нарешті помітила його. Це було неважко: укрите шрамами похмуре обличчя на прямому, як жердина, тілі височіло над усіма. Мовчазний, Торн, очевидно, хотів, щоб йому дали спокій, але він привертав увагу, тож чоловіки в сюртуках без упину стікалися до нього.
— Цей податок на двері та вікна — нісенітниця.
— Я написав вам чотирнадцять листів, пане інтендант, а відповіді досі немає!
— Продовольчі склади скоро спорожніють. Міністрам доводиться затягувати паски. Куди котиться світ?
— Ваш обов’язок — урятувати нас від голоду. Це велике полювання має бути успішним, інакше вам буде непереливки на наступній Раді!
Офелія, щоб дістатися Торна, мала проштовхнутися повз усіх цих товстопузих чиновників. А він не зумів приховати здивованого виразу, коли вона піднесла йому келих шампанського. Вона намагалася надати обличчю Міма вимогливого виразу. Чи зрозуміє він, що їй потрібна його допомога?
— Призначте зустріч у мого секретаря, — категорично відповідав Торн усім цим панам.
Він повернувся до них спиною, тримаючи келих шампанського в руці. Він не зробив жодного жесту в бік Офелії, навіть не подивився, але вона впевнено пішла за ним. Торн мав намір відвести її в безпечне місце, де вона розповість йому про тітку Розеліну й вони разом знайдуть рішення.
Та відчуття полегшення тривало недовго. Високий хлопець різко поплескав по спині Торна, аж так, що шампанське з келиха порснуло на плити підлоги.
— Любий маленький братику!
Це був Ґодфруа, другий племінник Беренільди. На превеликий жаль Офелії, він прийшов не сам; за його спиною стояла Фрея і роздивлялася Торна як таку собі невдалу витівку природи. Предмет її зацікавлення тим часом дістав хусточку й витер мундир, заплямований шампанським. Судячи з усього, він був нерадий зустрічі з родичами.