Не встигла вона прикласти ріжок до вуха, як громовий голос мало не розірвав їй барабанну перетинку.
— Алло!
Офелія мало не впустила слухавку.
— Торне?
Запала жорстка тиша, що переривалася тільки плутаним диханням Торна. Офелія боролася з бажанням негайно покласти слухавку. Вона воліла поквитатися з ним сам на сам. І якщо йому коли-небудь стане самовпевненості дорікати їй у чомусь, вона знайде, що сказати йому у відповідь.
— Ви? — спитав Торн ледве чутно. — Дуже добре. Це це дуже добре. А моя тітка, вона... вона біля вас?
Офелія від несподіванки витріщила очі. Слухати, як Торн щось сконфужено белькоче, було, м’яко кажучи, незвично.
— Так, ми втрьох залишилися тут на ніч.
У слухавці почулося полегшене зітхання.
Це було геть незвично — чути його, ніби він стоїть поруч, але не бачити його обличчя.
— Ви, мабуть, хочете поговорити з нею? — холодно запропонувала Офелія. — Гадаю, вам є про що поговорити.
І тоді, коли вона аж ніяк не очікувала емоційного вибуху, він стався.
— То ви залишилися тут?! — закричав Торн їй у саме вухо з обуренням. — Я вже протягом кількох годин намагаюся дістатися до вас, стукаю до вас у кімнату! Ви хоч уявляєте, що я... Ні, вочевидь, не уявляєте!
Офелія відсунула ріжок на кілька сантиметрів від вуха. Вона подумала, чи не випив, бува, Торн.
— У мене зараз барабанна перетинка лусне. Не кричіть так, я вас дуже добре чую. До вашого відома, полудень іще не настав, ми щойно прокинулися.
— Полудень? — перепитав Торн. — Якого біса? Як можна сплутати полудень і північ?
— Північ? — здивувалась Офелія.
— Північ? — хором повторили за дівчиною Беренільда й Розеліна.
— Тож ви нічого не знаєте? Ви спали весь цей час?
Голос Торна іскрився, немов був пронизаний електричними зарядами. Офелія вчепилася в слухавку. Він не випив; схоже на те, що все набагато серйозніше.
— Що коїться? — прошепотіла вона.
У слухавці надовго зависла тиша. Офелія вже подумала була, що зв’язок перервався. Коли Торн заговорив, його голос знову набув стриманої інтонації й різкого акценту:
— Я телефоную вам з кабінету Арчибальда. Зачекайте три хвилини, щоб я піднявся до вас нагору. Не відчиняйте своїх вхідних дверей.
— Чому? Торне, що сталося?
— Фрея, Ґодфруа, отець Володимир та інші... — повільно промовив він. — Здається, усі вони загинули.
ЯНГОЛ
Беренільда так сполотніла, що Офелія та тітка Розеліна підтримали її під руки, щоб допомогти їй підвестися. Проте вона одразу з олімпійським спокоєм почала давати їм розпорядження.
— По той бік дверей на нас чекатимуть тільки стерв’ятники. Не відповідайте на жодне з їхніх запитань, уникайте виходити на світло.
Беренільда схопила свій маленький ключ, оздоблений коштовним камінням, і встромила його в замок. Він клацнув, і вона виштовхала їх трьох у вир збудженого натовпу. Передпокій був заповнений жандармами та придворними. Усі були розгублені, лунали приглушені вигуки. Щойно двері відчинилися, настала тиша. Усі, повернулися в бік Беренільди, спрямувавши на неї свої погляди. І в тих поглядах була нездорова цікавість, а за мить їм назустріч вибухнув, мов феєрверк, потік запитань.
— Пані Беренільдо, нам сказали, що вся ваша родина загинула внаслідок погано організованого полювання. Тож Дракони втратили репутацію незрівнянних мисливців?
— Чому вас не було зі своєю родиною? Кажуть, ви з ними вчора посварилися. Ви мали передчуття щодо того, що сталося?
— Ваш клан зник. Чи вважаєте ви, що ваше місце при дворі все ще є законним?
Розгублена Офелія слухала всі ці злісні запитання, стоячи за спиною Беренільди, яка не зрушила за поріг дверей. Її силует затуляв від Офелії те, що коїлося в передпокої, і вона не бачила тих, хто запитував. А Беренільда мовчки зустрічала ці напади. Згорнувши руки на сукні, вона чекала приходу Торна.
Офелія завмерла, почувши запитання якоїсь жінки:
— Ходять чутки, що ви приховуєте чтицю з Аніми. Вона в цих апартаментах? Чому б вам не представити її нам?
Раптом жінка злякано скрикнула, а натовп довкола неї загомонів. Офелії не треба було бачити цю сцену, щоб зрозуміти, що прибув Торн і вгамував увесь цей бомонд.
— Пане інтенданте, чи вплине загибель мисливців на заготівлю провізії?
— Яких заходів ви плануєте вжити?
Замість відповіді Торн заштовхав Беренільду до кімнати, впустив усередину Арчибальда та ще одного чоловіка й замкнув двері на ключ. Гомін у передпокої вмить ущух: тепер вони перебували в іншому вимірі. Беренільда кинулася до Торна й притиснула племінника так міцно, що вони обоє похитнулися й опинилися біля дверей. Вона щосили вчепилася в його високе худорляве тіло, що вивищувалося в неї над головою.