— Що зроблено, те зроблено, — сказав він нейтральним тоном. — Зараз ми маємо інші проблеми.
Офелія була ображена на Торна, однак його відповідь ще дужче образила її. Він навіть не розкаявся з приводу того, що скоїв, йому навіть на думку не спало вибачитися перед нею! Офелія ще більше розчарувалася в Тор-ні. Несподівано дівчина зловила себе на тому, що якась її частина продовжувала таємно сподіватися, що Беренільда їй збрехала й що він жодним чином не причетний до цих інтриг.
Розгнівана Офелія наділа рукавичку й допомогла тітці прибрати чайний сервіз. Вона була така знервована, що розбила дві чашки та блюдце.
— У нас немає вибору, Торне, — зітхнула Беренільда. — Ми повинні представити вашу наречену Фаруку, і що швидше, то краще. Невдовзі всі дізнаються, що вона тут. Було б небезпечно й далі ховати її від нього.
— Хіба не небезпечніше сунути її йому під ніс? — пробурмотів він.
— Я подбаю про те, щоб він узяв її під своє крило. Обіцяю тобі, усе буде гаразд.
— Звичайно, — різко прошипів Торн. — Це ж так просто, чому ми не подумали про це раніше?
На маленькій кухні тітка Розеліна здивовано поглянула на Офелію. Це було вперше, коли Торн так нахабно ставився до Беренільди в її присутності.
— Ви мені більше не довіряєте? — дорікнула вона.
Хтось, важко крокуючи, підійшов до кухні. Торн схилив голову, щоб не вдаритися об одвірок, занадто низький для його зросту, і притулився до рами. Зайнята витиранням посуду, Офелія не звернула уваги на погляд, яким він важко дивився на неї. Чого він чекав? Доброго слова? Вона більше не хотіла дивитися йому в обличчя.
— Це Фаруку я не довіряю, — різко сказав Торн. — Він дуже забудькуватий і надто нетерплячий.
— Але якщо я залишатимуся поруч із ним, то зможу привести його до тями, — сказала Беренільда, стоячи за його спиною.
— Ви б пожертвували тим, що залишилося від вашої незалежності?
— Я до цього готова.
Торн не зводив очей з Офелії. Хай як вона терла чайник, але відчувала це кожним куточком окулярів.
— Ви продовжуєте наближати її до цього епіцентру, від якого я хотів тримати її якомога далі, — пробурмотів він.
— Я не бачу іншого виходу.
— Будь ласка, удавайте, що мене тут немає, — сказала Офелія. — Зрештою, це не стосується мене.
Вона звела вгору очі й уже не могла уникнути погляду, який цього разу кинув на неї Торн. Вона здивувалася, що не може зрозуміти, що саме бачить у його очах.
Глибоку втому. Вона не хотіла його жаліти, не хотіла думати про дві маленькі гральні кості.
Торн увійшов на кухню.
— Дайте нам хвилинку, — попросив він тітку Розелі-ну, яка ставила чайний сервіз у шафу.
Вона зімкнула свої довгі конячі зуби.
— За умови, що ці двері залишаться відчиненими.
Тітка Розеліна приєдналася до Беренільди у вітальні, і Торн розчинив двері якнайширше. На кухні була лише газова лампа; у її світлі постать Торна кинула скелето-подібну тінь на шпалери, коли він став на весь зріст перед Офелією.
— Ви з ним знайомі.
Він прошепотів ці слова дуже жорстко.
— Ви зустрічаєте його не вперше, — продовжив він. — Маю на увазі — у вашій справжній подобі.
Офелія не одразу зрозуміла, що він говорить з нею про Арчибальда. Вона відкинула волосся, що падало на її окуляри, мов завіса.
— Так. Я випадково познайомилася з ним.
— У ніч вашої витівки.
— Так.
— І він весь час знав, хто ви насправді.
— Я йому збрехала. Це погано, зізнаюся, але він так і не зрозумів, що Мім і я — одна й та сама особа.
— Ви могли б мені розповісти.
— Безсумнівно.
— Можливо, у вас були причини мовчати про цю зустріч?
В Офелії боліла шия від необхідності задирати голову, щоб дивитися Торну в очі. У світлі лампи вона помітила, як його м’язи скорочуються вздовж щелепи.
— Сподіваюся, ви не маєте на увазі те, про що я думаю, — сказала вона тихо.
— Чи повинен я вважати, що він вас збезчестив?
Офелія аж захлинулася від образи. Це вже було занадто!
— Ні, він нічого лихого мені не заподіяв. Це ви зараз принизили мене.
Торн скинув бровою і глибоко вдихнув носом.
— Ви гніваєтеся на мене тому, що я багато від вас приховував? Але ви теж мені нічого не розповідали. Схоже, ми обоє від самого початку пішли хибним шляхом.
Він сказав це їй безбарвним тоном. Офелія ніяк не могла збагнути його поведінку. Невже він сподівається залагодити суперечку між ними так, як залагоджує якісь там справи у своєму інтендантстві?